| Поки ти спиш, я гордо несу
|
| Прапор нашого кохання, і тремтять на вітрі
|
| Губи, вії та руки мої
|
| Я шукаю тебе там, де завмирають вогні
|
| У відображенні неба, де живуть мої мрії
|
| Де тільки ти і я, де тільки я і ти
|
| Я знаю, там живе, невидима для очей
|
| Та любов, що сильніше за нас
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| Я переплутала вже день з ніччю,
|
| Але знаю — навіть там, де виходу немає
|
| Мій внутрішній голос підкаже відповідь
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| І без тебе якось мені не дуже
|
| Як фазу струму, переплутавши день і ніч
|
| Я як усні утікаю від себе геть
|
| Втікаю від себе геть
|
| Коли тебе немає поруч, струм проходить по венах
|
| Я одна за двох лише в любов цю вірю
|
| Хмари, як стіни, так низько над нами
|
| Я, немов крилом, їх рукою розриваю
|
| Ці почуття, як хвилі, незбагненні
|
| Я згоряю від них, повторюючи твоє ім'я
|
| Я згоряю від них, повторюючи твоє ім'я
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| Я переплутала вже день з ніччю,
|
| Але знаю — навіть там, де виходу немає
|
| Мій внутрішній голос підкаже відповідь
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| І без тебе якось мені не дуже
|
| Як фазу струму, переплутавши день і ніч
|
| Я як усні утікаю від себе геть
|
| Втікаю від себе геть
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| Я переплутала вже день з ніччю,
|
| Але знаю — навіть там, де виходу немає
|
| Мій внутрішній голос підкаже відповідь
|
| Ти розриваєш мої почуття на шматки
|
| І без тебе якось мені не дуже
|
| Як фазу струму, переплутавши день і ніч
|
| Я як усні утікаю від себе геть
|
| Втікаю від себе геть |