| RZ: Гей! |
| Що-що це ми про тебе чули, чоловіче?
|
| У вас є якась причина чи щось?
|
| С.Н.: Ну, так, мабуть!
|
| Але це не просто якась причина
|
| На кону — доля всього людського роду!
|
| Я знаю те, чого ніхто інший не знає
|
| Я не розумію цього, але знаю
|
| RZ: Гей, ну, ну, що таке? |
| Що таке, чоловіче?
|
| С.Н.: Це вони, творці малюнків
|
| Вони наштовхнули нас на думку
|
| Вони дружелюбні та людинодумні
|
| Але це неправда, це просто зображення
|
| RZ: О, так?
|
| СН: Так!
|
| Вони глибоко під землею
|
| У кожному місті
|
| Живучи в норах, як підземні кроти
|
| Без звуку
|
| Вони принесли нам розпад
|
| У такий підступний спосіб
|
| Ну, вони не повинні нас перемагати
|
| Тому що вони можуть нас лікувати
|
| Ніби ми клоуни
|
| Вони пухнасті й мерзенні
|
| З огидною посмішкою
|
| Вони зморшкуваті й старі
|
| І вони пахнуть пліснявою
|
| І їж бруд на купу
|
| Вони кмітливі й розумні
|
| Але вони вкриті бородавками
|
| І деякі з них досить високі
|
| І всі вони на деякий час сміливі
|
| RZ: Образ? |
| зображення? |
| Який образ?
|
| SN: Ви не бачите? |
| Вони майстри візуального образу! |
| Вони приходять
|
| нас, замаскованих під друзів із вадрою, вони втягнули нас; |
| але друзі,
|
| Я бачив їх такими, якими вони є насправді — вони щури, високі щури! |
| Ми повинні
|
| знищити їх війною!
|
| РЗ: Війна? |
| Ні-ніяк! |
| Війна не хороша, Змієпальце!
|
| СН: Ні, ні! |
| Це те, про що вони хочуть, щоб ви думали. |
| Це маленькі війни, які вони
|
| дайте нам це погано. |
| Нам потрібна справжня війна! |
| Але ми повинні бути обережними, поки
|
| ми дійсно досить сильні
|
| RZ: О, так?
|
| С.Н.: Вони м’ясоїдні породи
|
| Вони сповнені отрути й жадібності
|
| Вони контролюють наше життя
|
| І ми мусимо вижити
|
| Ми не можемо дозволити їм досягти успіху!
|
| Хіба не зрозуміло
|
| Що вони тут
|
| І ми їх знайдемо
|
| І ми осліпимо їх
|
| Поки вони кровоточать…
|
| Ми малі діти моря
|
| Полівги і золота рибка – це ми
|
| Ми ніколи нікого не могли налякати
|
| Ми занадто зайняті купанням на сонці
|
| Коли це почалося
|
| Перш ніж ми навчилися стояти
|
| Ми були як шматочки піску в морі
|
| Але потім ми виросли
|
| І ми вже не були новими
|
| І тому ми бажали робити як нам бажалося
|
| Але ми дбаємо про це
|
| Вони й досі там
|
| Глибоко внизу
|
| Вони не знають
|
| Ми все ще стаємо сильними
|
| Це не займе у нас багато часу
|
| Ми скоро станемо вільними!
|
| Так само, як ми повинні бути!
|
| Ми малі діти моря
|
| Ми просто такі, якими здається є
|
| Ми щасливі, не роблячи дуже багато
|
| Але дивитися речі, яких ми ніколи не можемо торкнутися
|
| Коли це почалося
|
| Перш ніж ми навчилися стояти
|
| Ми були як шматочки піску в морі
|
| Але потім ми виросли
|
| Ми вже не були новими
|
| І тому ми бажали робити те , що нам до душі
|
| Але ми дбаємо про це
|
| Вони й досі там
|
| Глибоко внизу
|
| Вони не знають
|
| Ми станемо сильними!
|
| Це не займе у нас довго!
|
| Ми скоро станемо вільними!
|
| Так само, як ми повинні бути!
|
| Ми малі діти моря
|
| Невинні й бездоганні душі ми
|
| Граючи на хвилях світла
|
| Цей танець навколо нічних створінь
|
| Ми скоро станемо вільними!
|
| Так само, як ми повинні бути!
|
| Ми малі діти моря
|
| Знаючи, що колись ми будемо вільні
|
| Але лише якщо ми будемо обережні та обережні
|
| Ніколи не давайте їм знати, що ми там… |