| Тепер у мене є твоє взуття
|
| Сьогодні я ношу вашу стару чорну сорочку
|
| У мене є речі, які я дав вам
|
| Але незабаром я буду готовий їх повернути
|
| Приходь і візьми їх
|
| Сланець-шкіра, соляна корона, шифер-перо, трупний пух
|
| Камінь-кров, плоть-прокляття, життя-кість, смертна жила, соляна корона
|
| Зустрічайте схід сонця очима зі світла
|
| Проковтніть ранню пісню з барабанними перетинками з першого звуку
|
| Розбивайте м’яку молоду землю кінцівками з найстарішого каменю
|
| Крізь наші сльозяться очі камінь дивиться на себе стоячи
|
| На самоті, назавжди, на тлі мерехтливого неба
|
| Через наші водянисті роти камінь називає себе новим ім’ям
|
| Кістки землі. |
| Камінь
|
| Кістки називають камінь на ім’я
|
| Плачучи: «Іди, стара мамо, прикрий мене».
|
| Камінь показує кісткам шлях до тихої, неживої соляної корони
|
| Кістки називають кістки землі на ім’я
|
| Плачучи: «Прийди, батьку старої матері, поховай мене».
|
| Камінь показує кісткам шлях
|
| Нестаріюча, безсмертна соляна корона
|
| Тепер ви повернулися
|
| І я залишуся з твоїми кістками, спаленими й перетертими на пісок
|
| Слідкуйте за обличчями, які ви зробили своїми руками
|
| Але незабаром я буду готовий… ні, я не готовий віддати їх
|
| Приходьте, приходьте і візьміть їх |