Переклад тексту пісні Пахарь - Шахматист, Рыночные Отношения

Пахарь (оригінал)

Когда жизнь — не сахар, ты не сыпь туда соль.
Себе же мозг не трахай.
То, что прошло — не мусоль.
Не наступай на вилы.
Ты — хоть умри, но терпила
Так и будет терпилой, а дебил — так и будет дебилом.
И те, кто пил, где-то водку бухая,
Будут ныть о том, что их судьба глухая —
Она их тупо не слышит и проблемы пихает.
И пока мы тут, отдыхаем, у них, там — жизнь затихает лихая.
Свою совесть от греха отрекая, напала карма плохая,
Хоть и прожил всю жизнь, как-будто пахарь пахая,
Только свой воздух вдыхая;
но победи соблазн,
Как блестящий алмаз, что заманил сюда нас.
Мы потеряли баланс между злом и добром —
Ты сам себе поставь этот вопрос ребром.
Только ответь нутром: зачем ты лез на трон,
Когда был один патрон, а врагов была тыща?!
Была потеряна правда, её никогда не отыщут,
Хоть и нужна, как пища.
Мы мечтаем о ней, как о Bentley нищий.
Можно себя изменить, ты лишь только не медли;
Чтоб успеть до того, как накинули петли.
И не слепили сплетни — они летят, как слепни.
А ты, как дуб столетний — просто тупишь на месте.
Ты так гниешь от лести, что даже в душу не лезет.
Этот текст не поймут из вас процентов двести.
Из моей головы — это фрагменты жести;
Из жизни от части;
о том, что мы можем изменить все вместе.
Мои мысли о мести.
Это замкнутый круг.
По-любому что-то бесит.
— это зло всегда за собой несет беду.
Это все то, что сейчас я имею в виду.
Это страшное гетто, на нем слишком много крестов.
Слишком тяжелый, тут, воздух и грешёный народ.
Местность погибла давно — пахать здесь, не нужно.
И забыта навеки, и брошена вера…
Люди, как звери — жрут того, кто немного слабее.
За власть или деньги, или роскошный соблазн —
Предадут тупо веру и семейный очаг.
И этой мрази навалом — негде поле пахать.
Каждый хочет своей земли, да по-больше в карман.
Сущность — тупо забрать;
Тупо, выводы в брюхо…
И эта с*ка, тут, сляжет — я проткну ему ухо!
Воин за маской на работе — грязный мужик,
Нам отец так сказал: «Надо жизнь всю любить».
Не смотреть на зверей, а оставаться людьми,
Разрывать врагов, кто пришел — погубить.
Это зло за собой всегда несет беду!
Имей в виду, беспощадная судьба, наше будущее круша.
Среди серых развалин, в грязи погрязли князи,
Играют в жизни в прятки.
Карму виня, как подкидную карту,
Во время масти, фарта — в крови азарта.
Корона без короля — равно пустому трону забытого царя.
Не зная врага в глаза — не открывай ворота.
А то, с*ка, разлука в двери входит без стука.
В глубине души осколками написав:
«Мечты мои — летите вдаль!
За ушедшие дни — мне не жаль.
Лишь жизнь, как старая мораль».
Я никого не знаю, меня не знают тоже,
На концерте, я — репер;
в жизни — прохожий,
На вас похожий.
Есть руки, ноги, голова.
И, по-жизни — я предпочитаю думать сам!
Был маленький пацан, стал — взрослый мужчина.
Я не был женат, но может быть имею сына,
Где-то в Белоруссии или незалежной Украине —
Очень много дел в свое время натворил я.
Прости меня, ты так много слез пролила.
Очень сожалею, чувствую себя дебилом.
Это последние строки, о тебе пишу я…
Как появился в твоей жизни — так и уйду, бесшумно.
Я не понял, кто я — и зачем я тут.
Зачем кончал «Технарь», и зачем кончил институт.
Я системой не надут, ниче против не имею,
И не возражаю против других мнений.
Привет, новые поколения — мы потихоньку стареем,
Но уверен, между нами есть параллели!
Есть перпендикуляры, как без разногласий?
Радуга не прекрасна без палитры красок!
Я — глашатай Вселенной.
Слушай мои законы!
Если хочешь — запиши.
Ручки нет?
— Запомни.
Чтоб миновать запоры — соберись, расслабься.
Кто открыт для мира — Благом пропитан насквозь.
С каждым днем — времени и меньше.
Все пытались ярлыков на нас в спешке навешать.
Я мечтаю рассекать на «М-ке», «Бешке"по Вешкам.
Но пока лишь — Вишняки, и на бошке моей плешка.
Ко всему, я — нездешний.
Называли в детстве «Чуркой"и «Хачик».
Но я понял, где свои и, с*ка, чую, где харчик.
Кто-то от *баных скинхедов уползал на карачках,
А мы — *бали их рот, и уходили без тачки.
По дворам, пешкодралом — нас судьба обобрала.
Если нищая душа хочет с*издить — то в Ашан!
Тук все расписано по нотам, все знают свое место.
Кто-то влазил не туда, потом — скрывался от ареста.
Сегодня главный бандит это «Ф-шник"и мусор,
Эти пытки людей и крики: «Врежь ему в пузо!»
Им терпила — обуза, им висяк ни к чему,
Только если миллионы не висят на кону.
Брат, присядь, накормлю — я ведь гостеприимный;
А то, х*й, чего дождешься, тут, от власти крысиной.
Наши пасти бессильны, но мы будем орать,
Чтоб весь народ разбудить, как гимн будит вора.
Это РО, как ракета ПВО!
Могу.
Мы можем то, что непостижимо тебе.
Декабрь, 2015.

Пахарь (переклад)

Коли життя — не цукор, ти не сип туди сіль.
Собі ж мозок не трахає.
Те, що пройшло—не мусоль.
Не наступай на вили.
Ти — хоч помри, але терпіла
Так і буде терплячою, а дебіл — так і буде дебілом.
І ті, хто пив, десь горілку бухаючи,
Смуткують про те, що їхня доля глуха—
Вона їх тупо не чує і проблеми пхає.
І поки ми тут, відпочиваємо, у них, там — життя затихає лихе.
Свою совість від гріха зрікаючи, напала карма погана,
Хоч і прожив все життя, ніби орач ораючи,
Тільки своє повітря вдихаючи;
але переможи спокусу,
Як блискучий алмаз, що заманив нас сюди.
Ми втратили баланс між злом і добром
Ти сам собі постав це питання руба.
Тільки дай відповідь нутром: навіщо ти ліз на трон,
Коли був один патрон, а ворогів була тисяча?!
Була втрачена правда, її ніколи не знайдуть,
Хоч і потрібна, як їжа.
Ми мріємо про неї, як про Bentley жебрак.
Можна себе змінити, ти тільки негайно;
Щоб встигнути до того, як накинули петлі.
І не зліпили плітки — вони летять, як ґедзі.
А ти, як дуб столітній — просто тупиш на місці.
Ти так гниєш від лестощів, що навіть у душу не лізе.
Цей текст не зрозуміють із вас відсотків двісті.
З моєї голови — це фрагменти жерсті;
З життя від частини;
про те, що ми можемо змінити всі разом.
Мої думки про помсту.
Це замкнуте коло.
Будь-що щось дратує.
— це зло завжди за собою несе біду.
Це все те, що зараз я маю на увазі.
Це страшне гетто, на ньому дуже багато хрестів.
Занадто важкий, тут, повітря і грішний народ.
Місцевість загинула давно — орати тут, не потрібно.
І забута навіки, і кинута віра...
Люди, як звірі— жеруть того, хто трохи слабший.
За влада або гроші, або розкішна спокуса —
Зрадять тупо віру та сімейне вогнище.
І цієї мерзоти навалом — ніде поле орати.
Кожен хоче своєї землі, та по-більше в кишеню.
Сутність - тупо забрати;
Тупо, висновки в черево…
І ця с*ка, тут, зляже — я проткну йому вухо!
Воїн за маскою на роботі — брудний мужик,
Нам батько так сказав: «Треба все життя любити».
Не дивитися на звірів, а залишатися людьми,
Розривати ворогів, хто прийшов— занапастити.
Це зло за собою завжди несе біду!
Май на увазі, нещадна доля, наше майбутнє круша.
Серед сірих руїн, у бруді загрузли князі,
Грають у життя в хованки.
Карму звинувачує, як підкидну карту,
Під час масті, фарту — в крові азарту.
Корона без короля — одно порожньому трону забутого царя.
Не зна ворога в очі—не відчиняй ворота.
А то, с*ка, розлука у двері входить без стуку.
У глибині душі осколками написавши:
«Мрії мої—летіть у далечінь!
За минулі дні — мені не шкода.
Лише життя, як стара мораль».
Я нікого не знаю, мене не знають теж,
На концерті, я — репер;
в життя — перехожий,
На вас схожий.
Є руки, ноги, голова.
І, по-життю — я вважаю за краще думати сам!
Був маленький пацан, став дорослий чоловік.
Я не був одружений, але може бути маю сина,
Десь у Білорусі чи незалежної Україні —
Дуже багато справ свого часу накоїв я.
Пробач мені, ти так багато сліз пролила.
Дуже шкодую, почуваюся дебілом.
Це останні рядки, про тебе пишу я…
Як з'явився у твоєму житті так і піду, безшумно.
Я не зрозумів, хто я і навіщо я тут.
Навіщо кінчав «Технар», і навіщо закінчив інститут.
Я системою не найдуть, нічо проти не маю,
І не заперечую проти інших думок.
Привіт, нові покоління — ми потихеньку старіємо,
Але впевнений, між нами є паралелі!
Чи є перпендикуляри, як без розбіжностей?
Веселка не прекрасна без палітри фарб!
Я — глашатай Всесвіту.
Слухай мої закони!
Якщо хочеш — запиши.
Ручки немає?
— Запам'ятай.
Щоб обминути запори — зберись, розслабся.
Хто відкритий для світу— Благом просочений наскрізь.
З кожним днем ​​- часу і менше.
Усі намагалися ярликів на нас поспішно навішати.
Я мрію розсікати на «М-ці», «Бешке» по Вішкам.
Але поки лише — Вишняки, і на бошці моєї плівки.
До всього, я — нетутешній.
Називали в дитинстві «Чуркою» та «Хачик».
Але я зрозумів, де свої і, с*ка, чую, де харчик.
Хтось від баних скінхедів повзав на карачках,
А ми — *бали їхній рот, і йшли без тачки.
По дворах, пешкодралом нас доля обібрала.
Якщо жебрача душа хоче з*видіти, то в Ашан!
Тук все розписано по нотах, всі знають своє місце.
Хтось влазив не туди, потім ховався від арешту.
Сьогодні головний бандит це «Ф-шник» і сміття,
Ці тортури людей і крики: «Вріж йому в пузо!»
Їм терпіла - тягар, ним висяк ні до чого,
Тільки якщо мільйони не висять на кону.
Брате, присядь, нагодую — я ж гостинний;
А то, х*й, чого дочекаєшся, тут, від влади щуром.
Наші пащі безсилі, але ми кричатимемо,
Щоб весь народ розбудити, як гімн будить злодія.
Це РО, як ракета ППО!
Можу.
Ми можемо те, що незбагненно тобі.
Грудень 2015.