Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні A Pass in the Ethereal, виконавця - Rakoth. Пісня з альбому jabberworks, у жанрі Фолк-метал
Дата випуску: 09.10.2001
Лейбл звукозапису: Aural
Мова пісні: Англійська
A Pass in the Ethereal(оригінал) |
«At the heart of silence writhing Flame now slowly dies unpowered anymore |
With the strain of Keepers gone, those swone to keep the Flame alive but |
Vanished long before the time — the advent of the Creeping Calm |
— …In awe they stand and watch as the Mist engulfs them all… I behold |
The world fades as they pray to their Goddess for death… |
Vast aeons passed like the time has stopped, yet the live still stirs in |
It’s freezing breath, and the Stillness stalks the silent realms |
Could they prevent the Creeping Calm? |
They prayed to their Spider Queen |
In fear but their Goddess was the first to dive the peace of frozen sleep |
I stand atop the highest cliff, I observe the rest of the fussless world |
I see the planes where I’m alone at last. |
In the Sacred Hall the Flame |
Still dies, dropping shadows living their final dance in the middle of |
The ice-veiled universe…» |
Beautiful, a web of stars, theat looms amid the sons of earth… |
Enfolds me in these silvan arms that unite vehement charms… |
Befalls the weary son of earth… |
(переклад) |
«У серці тиші, що звивається, Полум’я тепер повільно вмирає, не маючи сили |
Коли напруга «Хранителів» зникла, ті присягали, щоб «тримати Полум’я живим», але |
Зник задовго до часу — настання Повзучого затишку |
— …Вони в страху стоять і дивляться, як туман поглинає їх усіх… Я бачу |
Світ згасає, коли вони моляться до своєї Богині про смерть… |
Минули величезні еони, наче час зупинився, але живі ефіри все ще лунають |
Це морозний подих, і Тиша переслідує тихі царства |
Чи могли вони запобігти повзучому штилю? |
Вони молилися своїй Королеві Павуків |
У страху, але їхня Богиня була першою, хто пірнув у спокій застиглого сну |
Я стою на найвищій скелі, я спостерігаю за рештою простого світу |
Я бачу літаки, де я нарешті один. |
У Священному Залі Полум’я |
Все ще вмирає, кидаючи тіні, які живуть своїм останнім танцем у середині |
Закритий льодом всесвіт…» |
Прекрасне, павутиння зірок, театр вимальовується серед синів землі… |
Огортає мене цими сріблястими обіймами, які об’єднують палкі чари… |
Випадає втомленому сину землі… |