Переклад тексту пісні A Pass in the Ethereal - Rakoth

A Pass in the Ethereal (оригінал)

«At the heart of silence writhing Flame now slowly dies unpowered anymore
With the strain of Keepers gone, those swone to keep the Flame alive but
Vanished long before the time — the advent of the Creeping Calm
— …In awe they stand and watch as the Mist engulfs them all… I behold
The world fades as they pray to their Goddess for death…
Vast aeons passed like the time has stopped, yet the live still stirs in
It’s freezing breath, and the Stillness stalks the silent realms
Could they prevent the Creeping Calm?
They prayed to their Spider Queen
In fear but their Goddess was the first to dive the peace of frozen sleep
I stand atop the highest cliff, I observe the rest of the fussless world
I see the planes where I’m alone at last.
In the Sacred Hall the Flame
Still dies, dropping shadows living their final dance in the middle of
The ice-veiled universe…»
Beautiful, a web of stars, theat looms amid the sons of earth…
Enfolds me in these silvan arms that unite vehement charms…
Befalls the weary son of earth…

A Pass in the Ethereal (переклад)

«У серці тиші, що звивається, Полум’я тепер повільно вмирає, не маючи сили
Коли напруга «Хранителів» зникла, ті присягали, щоб «тримати Полум’я живим», але
Зник задовго до часу — настання Повзучого затишку
— …Вони в страху стоять і дивляться, як туман поглинає їх усіх… Я бачу
Світ згасає, коли вони моляться до своєї Богині про смерть…
Минули величезні еони, наче час зупинився, але живі ефіри все ще лунають
Це морозний подих, і Тиша переслідує тихі царства
Чи могли вони запобігти повзучому штилю?
Вони молилися своїй Королеві Павуків
У страху, але їхня Богиня була першою, хто пірнув у спокій застиглого сну
Я стою на найвищій скелі, я спостерігаю за рештою простого світу
Я бачу літаки, де я нарешті один.
У Священному Залі Полум’я
Все ще вмирає, кидаючи тіні, які живуть своїм останнім танцем у середині
Закритий льодом всесвіт…»
Прекрасне, павутиння зірок, театр вимальовується серед синів землі…
Огортає мене цими сріблястими обіймами, які об’єднують палкі чари…
Випадає втомленому сину землі…