| Сірий туман опускається на горизонт,
|
| Вдалині вода ллє з неба і до нас йде.
|
| Зачиню вікна, блискавка блискавка,
|
| Зовні світ став справжнім.
|
| Сильніше поливало, грім гуркотів.
|
| Блищать удома, наче шматочки скель.
|
| Змивала бруд з асфальту залишки преси,
|
| І я не пам'ятаю мить чудовіша.
|
| Небо відкрилося, дощ перестав,
|
| І ця безодня, уак порожня кінозала.
|
| Сонце міцніше гріло кожної хвилини,
|
| невблаганно, до нас приходив ранок!
|
| зустріли бадьоро, в дим перетворилася зелень,
|
| Суєта тоне в черзі осяянь.
|
| Приспів:
|
| Імла, і не видно кута,
|
| А що за ним — картину малює дим.
|
| Думав: оригінал… Копії та подобність —
|
| Це як дивувати помилками в слові.
|
| Імла, і не видно кута,
|
| А що за ним картину малює дим.
|
| Думав: оригінал… Копії та подібність
|
| Це як тусуватися про нього в Допі.
|
| Немає сумнівів, мені є чим зайнятися.
|
| Найголовніше не пропущу крізь пальці.
|
| Сплеск овацій! |
| Немов Холмс і Ватсон,
|
| Щось шукаємо між ЖД станцій.
|
| А Лефортово — мій будинок рідний,
|
| Іди зі світом, могилу собі нерій.
|
| Ці дворики будуть усьому всупереч,
|
| Прогуляємось на набережною річкою.
|
| Розважися, в коричневій воді Місяць,
|
| А над нами з гари щільний туман.
|
| Це життя складається з панорам,
|
| Правильно зроблю лише я сам.
|
| Приспів:
|
| Імла, і не видно кута,
|
| А що за ним — картину малює дим.
|
| Думав: оригінал… Копії та подобність —
|
| Це як дивувати помилками в слові.
|
| Імла, і не видно кута,
|
| А що за ним картину малює дим.
|
| Думав: оригінал… Копії та подібність
|
| Це як тусуватися про нього в Допі. |