Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Garúa, виконавця - Orquesta de Anibal TroiloПісня з альбому Como Se Pianta la Vida, у жанрі Латиноамериканская музыка
Дата випуску: 11.08.2014
Лейбл звукозапису: RHI bajo licencia THAI
Мова пісні: Іспанська
Garúa(оригінал) |
Que noche llena de hastío y de frío |
El viento trae un extraño lamento |
Parece un pozo de sombras la noche |
Y yo en las sombras camino muy lento |
Mientras tanto la garúa se acentúa con sus púas |
En mi corazón |
En esta noche tan fría y tan mía |
Pensando siempre en lo mismo me abismo |
Y aunque yo quiera arrancarla |
Desecharla y olvidarla |
La recuerdo más… |
Garúa |
Solo y triste por la acera |
Va este corazón transido |
Con tristeza de tapera |
Sintiendo tú hielo |
Porque aquella con su olvido |
Hoy le ha abierto una gotera |
Perdido como un duende que en la sombra |
Mas la busca y más la nombra |
Garúa., tristeza |
Hasta el cielo se ha puesto a llorar |
Que noche llena de hastío y de frío |
No se ve a nadie cruzar por la esquina |
Sobre la calle la hilera de focos |
Lustra el asfalto con luz mortecina |
Y yo voy como un descarte, siempre solo |
Siempre aparte, recordándote |
Las gotas caen en el charco de mi alma |
Hasta los huesos calados y helado… |
Y humillando este tormento |
Todavía pasa el viento empujándome |
(переклад) |
Яка ніч, повна нудьги та холоду |
Вітер несе дивне горе |
Ніч здається джерелом тіней |
А я йду дуже повільно в тіні |
Тим часом гаруа підкреслюється пером |
В моєму серці |
У цю ніч таку холодну і таку мою |
Завжди думаю про одне й те саме, я — прірва |
І навіть якщо я хочу його порвати |
викинь і забудь |
Я її більше пам'ятаю... |
Моросить |
Самотній і сумний на тротуарі |
Це серце пригнічене |
З таперою смутком |
відчуваючи свій лід |
Бо та з її забуттям |
Сьогодні відкрився витік |
Загубився, як гоблін, що в тіні |
Чим більше він це шукає і тим більше називає |
Гаруа, смуток |
Навіть небо почало плакати |
Яка ніч, повна нудьги та холоду |
Нікого не видно, що перетинає кут |
На вулиці ряд прожекторів |
Відполіруйте асфальт при слабкому світлі |
А я йду як відкид, завжди один |
Завжди нарізно, пам’ятаючи про тебе |
Краплі падають у калюжу моєї душі |
До кісток залитий і заморожений… |
І принижує цю муку |
Мене досі зносить вітер |