| Це часто було моєю мрією
|
| Жити з тим, кого там не було
|
| Як океанська риба, що пливла проти течії
|
| Через сіті, гачки й голодних ведмедів.
|
| Коли вода стала менш глибокою
|
| Мої плавники боліли від напруги
|
| Я плаваю у сні
|
| Я знаю, що не можу повернутися назад.
|
| Маю волю кохати, волю любити.
|
| Я ніколи не втрачу його, ніколи не втрачу волю до кохання,
|
| Ніколи не втрачайте волі.
|
| Це ніби щось згори.
|
| Я можу бути як вогонь у ночі
|
| Завжди теплий і дає світло
|
| Але настає час, коли я сяю занадто яскраво
|
| О, я лише вогонь у ночі.
|
| А тепер мої плавники в повітрі
|
| І мій живіт шкрябає по камінню
|
| Я все ще думаю, що комусь це дуже цікаво
|
| І буду плавати, поки не перестану.
|
| Маю волю кохати, волю любити.
|
| Я ніколи не втрачу його, ніколи не втрачу волю до кохання,
|
| Ніколи не втрачайте волі.
|
| Це ніби щось згори.
|
| Я як співачка на сцені
|
| З золотими вогнями і рідкою люттю
|
| З гір до моря
|
| Прохолодна бігова любов продовжує очищати мене.
|
| Це захищає мої зябра від висихання
|
| Але це спотворює речі в моїх очах
|
| Іноді я бачу те, чого насправді немає
|
| Як моя справжня коханка, і я дбала.
|
| Маю волю кохати, волю любити.
|
| Я ніколи не втрачу його, ніколи не втрачу волю до кохання,
|
| Ніколи не втрачайте волі.
|
| Це ніби щось згори.
|
| Іноді я блукаю і і повторююсь, поки всі мої друзі не підуть
|
| І заблукати в снігу й потонути під дощем
|
| І ніколи більше не відчувати того ж.
|
| Я пам’ятаю океан, звідки прийшов
|
| Все одно лише один із мільйонів
|
| Але десь хтось називає моє ім’я
|
| Я ухиляюсь від гарпуна, і я не можу не бути приручений.
|
| Маю волю кохати, волю любити.
|
| Я ніколи не втрачу його, ніколи не втрачу волю до кохання,
|
| Ніколи не втрачайте волі.
|
| Це ніби щось згори.
|
| Дитина, якщо я бачу нудьгу в твоїх очах
|
| Я знаю, що моя річка висохла
|
| Але я не повернуся назад із цим самотнім припливом
|
| Я купив цей квиток і поїду на нього.
|
| Якщо ми зустрінемось по дорозі
|
| Будь ласка, гойдайтесь поруч зі мною, дозвольте нам погойдатися разом
|
| Наші хвости разом, наші плавники і розум
|
| Ну залиш цю воду і нехай наша луска сяє
|
| У сонце вгорі і небі внизу
|
| Тож вся вода й земля дізнаються
|
| Це часто було моєю мрією
|
| Жити з тим, кого там не було. |