Переклад тексту пісні Гумилев - Наум Блик

Гумилев (оригінал)

Зачем они ко мне, собрались, думы?
Как воры ночью, в тихий мрак предместий,
Как коршуны- зловещи и угрюмы,
Зачем жестокой, требовали мести?
Ушла надежда, и мечты бежали,
Глаза мои, открылись от волнения,
И я читал на призрачной скрижали,
Свои слова, дела и помышления.
За то что я спокойные очами,
Смотрел на уплывающих к победам,
За то что я горячими губами,
Касался губ, которым грех не ведом…
За то что эти руки, эти пальцы,
Не знали плуга, были слишком тонки.
За то что песни- вечные скитальцы,
Томили только, горестных и звонких.
За всё теперь!
Настало время мести!
Обманный, нежный храм, слепцы разрушат…
Не думай, воры в тишине предместий,
Как нищего, во тьме, меня задушат…

(переклад)

Навіщо вони до мене, зібралися, думи?
Як злодії вночі, в тиху морок передмість,
Як шулі- зловісні і угрюми,
Навіщо жорстокою вимагали помсти?
Пішла надія, і мрії бігли,
Очі мої, відкрилися від хвилювання,
І я читав на примарній скрижалі,
Свої слова, справи та думки.
За що що я спокійні очима,
Дивився на спливаючих до перемог,
За що що я гарячими губами,
Торкався губ, яким гріх не відомий…
За що ці руки, ці пальці,
Не знали плуга, були надто тонкі.
За що що пісні-вічні мандрівники,
Томили тільки, сумних та дзвінких.
За все тепер!
Настав час помсти!
Обманний, ніжний храм, сліпці зруйнують…
Не думай, злодії в тиші передмість,
Як жебрака, у темряві, мене задушать…