| Бачиш, я прискорю це світло
|
| Я дозволю Йому сяяти
|
| Я буду таким світлом
|
| Поки всі не пізнають Христа, доки не все життя
|
| Тому кожен раз, коли вони передають мікрофон
|
| Я хочу перевернути слова наче я хочу бути білим
|
| Я підняв руки і тому я стою й борюся
|
| Зараз найтемніша ніч ніколи не зупинить вогні свічок
|
| Яскраво сягніть у тому, що я планую написати
|
| Зробіть це щільно, щоб ви зрозуміли
|
| І я вражений, як ви робите нас правильні
|
| Дав нам хліб життя, і ми можемо відкусити
|
| Тож коли я пишу про те, що він зробив
|
| Я хочу бити, як базуки, а не ковпачок
|
| Тож ви можете знати всі факти
|
| Від нього ви можете дізнатися, що він зробив
|
| У нас сліпий світ, хворий німий
|
| І я вдарю в тої голови, як барабань
|
| Він заплатив велику суму
|
| Тож продовжуйте сяяти, доки робота не буде виконана.
|
| Не можете рухатися чи відвести погляд, але ви високо махаєте
|
| Все-таки треба дивитися повз відблиски і сіре небо
|
| Навіщо озиратися назад чи занурюватися в минуле
|
| І в’янути, і навіщо турбуватися, коли все йде швидко
|
| Так швидко, як шахрай уночі
|
| Це життя, як лист на могутньому вітрі, не триває
|
| Тож ми маємо прискорювати світло, без контрастності
|
| І не можна просто ходити повз, покалічений і пригнічений
|
| Вулиці кличуть, а небо похмуре
|
| І земля неухильно руйнується, навіть поки я говорю
|
| Все одно ми брешемо і обманюємо, ховаємось і шукаємо
|
| Намагаючись знайти трохи спокою
|
| Хоча більшість жадає їсти
|
| Прагнучи знайти бенкет, ми підриваємо слабких
|
| Тож ми мусимо втручатися та перестати намагатися перемагати
|
| Один одного, ніби це навіть гра
|
| Про те, що ми мріємо
|
| Ми мусимо поширювати світло, а потім прискорювати його |