| Це було два дні тому, коли прибув корабель із черепом і кістками
|
| І тіні росли довгими, поки цілий вечір пробігали тремтіння
|
| Я очолюю кожен хлопок дверей, я стояв на вулиці й просто дивився
|
| І в моїх неспокійних молодих вухах пролунав поклик моря
|
| Вона сказала: Джонні прийди додому, Джонні, прийди додому, Джонні, прийди додому
|
| А океан такий же дикий, як я був у юності, а вона співає
|
| Про долю, зміни та про силу мрій молодих людей
|
| Коли я стою на морі, і хвилі розбиваються й виють наші імена
|
| Через нудоту та страх ми дізнаємося, як ми створені
|
| Джонні прийди додому, Джонні прийди додому, Джонні, прийди додому
|
| Але через 7 років я втомився і почав думати про дім
|
| Я романтизував поля та цикли порів року та ферм
|
| Я приїхав, одружився і чекаю, поки коріння закріпиться
|
| Але щоночі я прокидаюся від шуму моря, такого голосного
|
| Вона каже: Джонні прийди додому, Джонні, прийди додому, Джонні, прийди додому
|
| Ви забуваєте, як плавати, коли життя не закидає вас занадто далеко
|
| Неначе ти сподіваєшся, що земля все ще може тримати тебе і зігрівати тут
|
| Але я чую і бачу і мені набридла земля та її погляд
|
| Тож я йду один раз, я виходжу, на хвилі
|
| Кажуть: Джонні прийди додому, Джонні прийди додому, Джонні, прийди додому |