| Ти будуєш гнізда в хмарах і замки на піску
|
| Листячи книгу днів своїх то в щастя, то в сумі
|
| Твоя душа — повітряна куля,
|
| завжди готовий відлетіти,
|
| Ти тут, поки ще міцна тоненька нитка
|
| Ти залишаєш за спиною десятки міст
|
| Тримаючи в руках калейдоскоп своїх чарівних снів
|
| Тобі всього миліший той сон,
|
| де любиш ти і він закоханий,
|
| Але розпадається візерунок, його пора забути.
|
| Твої перлинні браслети,
|
| Гітари, флейти, кастаньєти,
|
| І в небі легка зірка над головою
|
| Мовчання ночі, шум овацій,
|
| Миготіння осіб та декорацій
|
| Любуйся, це шоу, шоу для тебе однієї
|
| Весь світ грає шоу для тебе однієї
|
| Ти дивишся в свій калейдоскоп то плачу, то сміючись
|
| І не намагаєшся зрозуміти химерну в'язь
|
| Намагаючись тільки утримати ту мить де так легко дихати,
|
| Де ви один одного знайшли, пройшовши крізь всі століття
|
| Але розпадається візерунок, його пора забути
|
| І так і тягне відпустити невидиму нитку
|
| Розлуки, зустрічі, міста,
|
| Кольорова дрібна слюда,
|
| змиває чиста вода твій замок із піску
|
| Твої перлинні браслети,
|
| Гітари, флейти, кастаньєти,
|
| І в небі легка зірка над головою
|
| Мовчання ночі, шум овацій,
|
| Миготіння осіб та декорацій
|
| Любуйся, це шоу, шоу для тебе однієї
|
| Весь світ грає шоу для тебе однієї |