| Ти будуєш гнізда в хмарах і замки на піску | 
| Листячи книгу днів своїх то в щастя, то в сумі | 
| Твоя душа — повітряна куля, | 
| завжди готовий відлетіти, | 
| Ти тут, поки ще міцна тоненька нитка | 
| Ти залишаєш за спиною десятки міст | 
| Тримаючи в руках калейдоскоп своїх чарівних снів | 
| Тобі всього миліший той сон, | 
| де любиш ти і він закоханий, | 
| Але розпадається візерунок, його пора забути. | 
| Твої перлинні браслети, | 
| Гітари, флейти, кастаньєти, | 
| І в небі легка зірка над головою | 
| Мовчання ночі, шум овацій, | 
| Миготіння осіб та декорацій | 
| Любуйся, це шоу, шоу для тебе однієї | 
| Весь світ грає шоу для тебе однієї | 
| Ти дивишся в свій калейдоскоп то плачу, то сміючись | 
| І не намагаєшся зрозуміти химерну в'язь | 
| Намагаючись тільки утримати ту мить де так легко дихати, | 
| Де ви один одного знайшли, пройшовши крізь всі століття | 
| Але розпадається візерунок, його пора забути | 
| І так і тягне відпустити невидиму нитку | 
| Розлуки, зустрічі, міста, | 
| Кольорова дрібна слюда, | 
| змиває чиста вода твій замок із піску | 
| Твої перлинні браслети, | 
| Гітари, флейти, кастаньєти, | 
| І в небі легка зірка над головою | 
| Мовчання ночі, шум овацій, | 
| Миготіння осіб та декорацій | 
| Любуйся, це шоу, шоу для тебе однієї | 
| Весь світ грає шоу для тебе однієї |