| Б'є барабан і рояль вступає,
|
| Серце стукає і кларнет зітхає,
|
| У залі світло згасло.
|
| І ось зараз для вас
|
| Сльози розлуки, мрії про щастя,
|
| Пристрасті-мордасті та інші напасті,
|
| Все як в перший раз,
|
| Знову весь цей джаз,
|
| Де музиці все одно, де музиці все одно.
|
| Не я граю музику, вона грає мною
|
| Як лялькою.
|
| Музиці все одно, а цій музиці все одно.
|
| Не я граю музику, вона грає мною.
|
| Рига, Самара, Москва, Палермо —
|
| Наш навігатор бухав, мабуть.
|
| П'ять ночей не спиш,
|
| Все їдеш і летиш.
|
| Лідазу на зв'язки, а кальцій у вену,
|
| І весь такий незвичайний
|
| Скачеш і співаєш,
|
| Так так і здохнеш не за грош.
|
| Замри, помри, помри, неділі,
|
| І знов рухай вперед і з піснею:
|
| Такий тобі випав білет.
|
| І раптом одного разу відмовить зв'язки,
|
| І мовча публіка чекає на розв'яки
|
| І, здається, більше сил немає і немає і немає.
|
| А музиці все одно, а цій музиці все одно.
|
| Не я граю музику, вона грає мною
|
| Як лялькою.
|
| Музиці все одно, такий ось цей джаз,
|
| Не ми граємо музику, вона грає в нас.
|
| І так ти співаєш на розрив аорти,
|
| Зали, вокзали, аеропорти,
|
| Сотні нових очей,
|
| І все це для вас.
|
| Але хто раптом вирішив, чому я винна
|
| Все розповісти вам, поки жива,
|
| Співати як пісню шлях мій
|
| Крізь рай та пекло¦земної.
|
| І незрозуміла ігри інтрига,
|
| Але я люблю її ради миті,
|
| Коли ми ніби летимо.
|
| Незримо хтось стоїть над нами,
|
| І душу раптом обпалює полум'я,
|
| І здається: кожен любимо, любимо.
|
| А музика звучить, весь цей вічний джаз,
|
| Не ми граємо музику, вона грає в нас
|
| Як у ляльки.
|
| Шановні панове і пани!
|
| У нашій програмі романи і драми,
|
| Зустріч двох сердець
|
| І повний... ц.
|
| У нашій живій музичній скриньці
|
| Скачуть і сміються живі ляльки,
|
| Але у фіналі шоу
|
| Все буде добре.
|
| Великого цілого всім і частині,
|
| І в небо дивляться з мольбою про щастя
|
| Шість мільярдів пар очей.
|
| І кожен вірить: ось-ось звідти
|
| Поллється світло і почнеться диво,
|
| І нехай так буде цього разу.
|
| Нехай музика звучить, нехай музиці все одно.
|
| Не я граю музику, вона грає мною
|
| Як лялькою.
|
| Музиці все одно, такий ось цей джаз,
|
| Не ми граємо музику, вона грає в нас. |