Переклад тексту пісні Песенка на память - Ирина Богушевская

Песенка на память (оригінал)

День за днем я крашу это лицо.
День за днем на нем меняется грим, —
пусть я знаю, что однажды, в конце концов,
оно станет совсем-совсем-совсем другим.
Понемножечку тогда, по чуть-чуть,
через речку к голубым журавлям,
я продолжу, я продолжу тогда свой путь,
а эта песенка останется вам:
Дорогие мои, никогда вам не надо печалиться.
Даже если ветра холодны и маяк далек —
вы найдете Судьбу, и, я знаю, однажды причалите
к тем родным берегам, где вас ждали всегда,
где горел огонек.
Дорогие мои, вам не надо напрасно тревожиться.
Даже если нагрянет лихая к вам в дом беда —
просто верьте в удачу свою!
Остальное — приложится.
Улыбайтесь судьбе,
улыбайтесь себе — всегда!
День за днем я крашу красным свой рот,
день за днем я мажу синим глаза —
чтоб под маской Коломбины
скрыть взгляд Пьеро,
чтоб резвяся, играя,
слова свои сказать:
все пройдет, я поняла не из книг:
боль и радость и печаль — все пройдет.
И неважно, для кого будет петь Родник.
Кто приникнет к Роднику и споет:
Дорогая Москва, я люблю твои шумные улицы,
где кипит и сверкает жизнь, как вино, пьяня.
Где мелькают шуты, чародеи, злодеи и умницы,
где когда-нибудь кто-нибудь, может быть,
вспомнит на миг — меня.
Золотая Москва, подними же мерцающий занавес,
сочини для нас пьесу,
где каждый, кто жив — герой.
И солги, что финала — не будет!
И заново, заново
нас фальшивой пленяй мишурой
и правдивой, до слез, игрой,
и солги, что финала — не будет.
И заново, заново
нас фальшивой пленяй мишурой
и правдивой игрой!

Песенка на память (переклад)

День за днем ​​я фарбую це обличчя.
День за днем на ньому змінюється грим, —
нехай я знаю, що одного разу, в кінці кінців,
воно стане зовсім-зовсім іншим.
Потроху тоді, потроху,
через річку до блакитних журавлів,
я продовжу, я продовжу тоді свій шлях,
а ця пісенька залишиться вам:
Дорогі мої, ніколи вам не треба сумувати.
Навіть якщо вітри холодні і маяк далекий —
ви знайдете Долю, і, я знаю, одного разу причалить
до тих рідних берегів, де на вас чекали завжди,
де горів вогник.
Дорогі мої, вам не треба даремно турбуватися.
Навіть якщо нагряне лиха до вам в будинок біда —
просто вірте в свою удачу!
Решта — додасться.
Усміхайтеся долі,
посміхайтеся собі—завжди!
День за днем ​​я фарбую червоним свій рот,
день за днем я мажу синім очі —
щоб під маскою Коломбіни
приховати погляд П'єро,
щоб граючись, граючи,
слова свої сказати:
все пройде, я зрозуміла не з книг:
біль і радість і печаль — все пройде.
І неважливо, для кого співатиме Джерело.
Хто припаде до Джерельця і співає:
Люба Москва, я люблю твої галасливі вулиці,
де кипить і сяє життя, як вино, п'яня.
Де миготять блазні, чарівники, лиходії та розумниці,
де колись хтось, можливо,
згадає на мить — мене.
Золота Москва, підніміть же мерехтливу завісу,
придумай для нас п'єсу,
де кожен, хто живий— герой.
І солги, що фіналу — не буде!
І заново, заново
нас фальшивою пленяй мішурою
і правдивою, до сліз, грою,
і солги, що фіналу — не буде.
І заново, заново
нас фальшивою пленяй мішурою
і правдивою грою!