Переклад тексту пісні Наперегонки с волной - Ирина Богушевская

Наперегонки с волной (оригінал)

Улечу в Марсель или в Афины,
Напоследок рыбакам спою,
И возьмут к себе меня дельфины
В стаю, как свою.
Растворят изменчивые воды
Облик мне наскучивший земной.
Средь дельфиньего народа
Обрету тогда свободу
Мчаться наперегонки с волной.
Наперегонки с волной,
То под Солнцем, то под Луной,
Повинуясь только зову, зову звёздных стай.
И уходит с каждой волной
То, что было раньше со мной,
Ведь дельфин не знает слова «Прощай».
Не броди по берегам пустынным,
Не зови, не жди — и не грусти.
Если б только смог ты стать дельфином,
Нам бы было по пути.
Если бы вошёл ты в эти воды,
То теперь бы наравне со мной
Под огромным небосводом,
Невесомый и свободный,
Мчался наперегонки с волной.
Наперегонки с волной,
То под Солнцем, то под Луной,
Мне не надо больше выбирать, я знаю путь.
И уходит с каждой волной
То, что было раньше со мной,
Ведь дельфин не знает слова «Забудь».
Память, страсть, надежду, вдохновенье,
Тысячи созвучий, ласк и книг, —
Всё отдам я за одно мгновенье,
Долгий, долгий миг.
Вечно будут кроны этих пиний
Поклоняться Солнцу и ветрам.
Вечно буду плыть дельфином,
Вечно буду в море синем
В салки с бесконечностью играть.
Наперегонки с волной,
То под Солнцем, то под Луной.
Никого не надо мне и ничего не жаль.
И уходит с каждой волной
То, что было раньше со мной,
Ведь дельфин не знает слова «Печаль».
Наперегонки с волной,
То под Солнцем, то под Луной,
никого не надо мне и ничего не жаль.
И приходит с каждой волной
То, что будет дальше со мной,
Ведь дельфин не знает слова «Печаль».

(переклад)

Полячу в Марсель або в Афіни,
Насамкінець рибалкам заспіваю,
І візьмуть до себе мене дельфіни
Стаю, як свою.
Розчинять мінливі води
Зовнішність мені набридлий земний.
Серед дельфінського народу
Знайду тоді свободу
Мчати наввипередки з хвилею.
Наперегонки з хвилею,
То під Сонцем, то під Місяцем,
Підкоряючись тільки кличу, кличу зоряних зграй.
І йде з кожною хвилею
Те, що було раніше зі мною,
Адже дельфін не знає слова «Прощай».
Не броди по берегах безлюдним,
Не клич, не жди — і не суму.
Якщо б тільки зміг ти стати дельфіном,
Нам було б по дорозі.
Якщо би увійшов ти в ці води,
Те тепер би нарівні зі мною
Під величезним небозводом,
Невагомий і вільний,
Мчав наввипередки з хвилею.
Наперегонки з хвилею,
То під Сонцем, то під Місяцем,
Мені не треба більше вибирати, я знаю шлях.
І йде з кожною хвилею
Те, що було раніше зі мною,
Адже дельфін не знає слова «Забудь».
Пам'ять, пристрасть, надію, натхнення,
Тисячі співзвучності, ласк і книг, —
Все віддам я за одну мить,
Довга, довга мить.
Вічно будуть крони цих піній
Поклонятися Сонцю та вітрам.
Вічно буду пливти дельфіном,
Вічно буду в море синьому
В салки з нескінченністю грати.
Наперегонки з хвилею,
То під Сонцем, то під Місяцем.
Нікого не треба мені і нічого не жаль.
І йде з кожною хвилею
Те, що було раніше зі мною,
Адже дельфін не знає слова «Сум».
Наперегонки з хвилею,
То під Сонцем, то під Місяцем,
нікого не треба мені і нічого не жаль.
І приходить із кожною хвилею
Те, що буде далі зі мною,
Адже дельфін не знає слова «Сум».