| Ніч огорнула мороком селище,
|
| Гепатитний вийшов місяць,
|
| Стихли гавкіт, і микання телиць, —
|
| До ранку буде тут тиша.
|
| Всі по хатах сидять до світанку
|
| І доярки, і діти, і хронь.
|
| Усі бояться, бо знають, що десь
|
| Самотня бродить гармонія.
|
| А гармон вічно п'яна бродить,
|
| Жахливим винням лякає людей.
|
| До істерик, інфарктів доводить,
|
| Не шкодує старих і дітей.
|
| А гармон всіх кусає за жопи,
|
| Вириває іклами кишки,
|
| Лісовим бродить хащами і стежками,
|
| І ридає, і плаче з суми.
|
| Адже ось життя у гармошки у цієї
|
| І інша колись була:
|
| Гармоніст Олександр Столетов
|
| Із нею такі ковбасив справи—
|
| У сільських клубах вони виступали,
|
| Веселі гармоніста подруг.
|
| Ну, а після гармошку списали,
|
| Наплювавши на безліч заслуг.
|
| Ображена цією ідеєю
|
| Стала лютою гармошка і злою.
|
| Прокусила Столетову шию,
|
| Стали люди гармошці їжею.
|
| І з тих пір, стоїть тільки село
|
| Темної ночі місяці осяяти-
|
| Усі селяни поспішають нервово
|
| У свої хати — адже хочеться жити
|
| Тиша, лише цвіротають цикади,
|
| І місяця над землею овал.
|
| Всі поховалися, знаючи, що поряд
|
| Шукає жертву гармонь-канібал! |