Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні bridge romance, виконавця - гнилаялирика.
Дата випуску: 31.08.2018
Мова пісні: Російська мова
bridge romance(оригінал) |
Слабое тело, на подоконнике молча |
Считало дни, что могло еще продержаться, |
Но грязные птицы кидали камни в его окно |
Давая проститься с минутным счастье, после чего ворон |
Унесет его душу в ад, там где мы |
Будем с ним играть |
И он улыбнется нам во все свои тридцать два |
Белоснежных, но смертных греха |
Зови его серое небо |
Покуда не станет пурпурным |
После чего не будет рассвета |
И вряд ли даже мы с тобой будем |
Наколи мне белого голубя между цитат |
Я сегодня хочу так с тобой переспать, |
А помнишь тот дом, мы с тобою вдвоем |
И я тебе включаю самый первый мой альбом |
Самый первый поцелуй, да в нем яд и что с того |
Да это не первый мой альбом, это мой дисс для тебя одной |
По мостовой, хожу все 20 лет, что себя |
Помню порой, вопросы задаю себе, что я |
За герой, кто бросит за меня себя в котел с кислотой |
Ответа не нахожу, однако |
По мостовой, хожу все 20 лет, что себя |
Помню порой, вопросы задаю себе, что я |
За герой, кто бросит за меня себя в котел с кислотой |
Ответа не нахожу |
На полную врубив тебе Икса |
Увижу лишь как взор твой запылится |
И я бы хотел, правда хотел, |
Но не могу уже остановиться, посмотри в мои лица |
Там: горе, печаль и радость |
Кислота, плюс горечь и сладость |
Главное не перепутать однажды |
Все эти маски пользы полные |
Для этого неплохо подходят уборные |
Что скроют настоящего тебя |
В бело-голубых тонах, в бело-голубых тонах |
По мостовой, хожу все 20 лет, что себя |
Помню порой, вопросы задаю себе, что я |
За герой, кто бросит за меня себя в котел с кислотой |
Ответа не нахожу, однако |
По мостовой, хожу все 20 лет, что себя |
Помню порой, вопросы задаю себе, что я |
За герой, кто бросит за меня себя в котел с кислотой |
Ответа не нахожу |
(переклад) |
Слабке тіло, на підвіконні мовчки |
Вважало дні, що могло ще протриматися, |
Але брудні птахи кидали каміння в його вікно |
Даючи попрощатися з хвилинним щастям, після чого ворон |
Віднесе його душу в пекло, там де ми |
Будемо з ним грати |
І він посміхнеться нам у всі свої тридцять два |
Білих, але смертних гріхів |
Клич його сіре небо |
Поки не стане пурпурним |
Після чого не буде світанку |
І навряд чи навіть ми з тобою будемо |
Наколи мені білого голуба між цитатою |
Я сьогодні хочу так з тобою переспати, |
А пам'ятаєш той дім, ми з тобою вдвох |
І я тебе включаю найперший мій альбом |
Найперший поцілунок, так в нем отрута і що з того |
Так це не перший мій альбом, це мій дис для тебе однієї |
По мостовій, ходжу всі 20 років, що себе |
Пам'ятаю часом, запитання ставлю собі, що я |
За герой, хто кине за мене себе в котел із кислотою |
Відповіді не знаходжу, однак |
По мостовій, ходжу всі 20 років, що себе |
Пам'ятаю часом, запитання ставлю собі, що я |
За герой, хто кине за мене себе в котел із кислотою |
Відповіді не знаходжу |
На повну врубив тобі Ікса |
Побачу лише як твій погляд запиляється |
І я би хотів, правда хотів, |
Але не можу вже зупинитися, подивися в мої особи |
Там: горе, сум і радість |
Кислота, плюс гіркота і солодкість |
Головне не переплутати якось |
Всі ці маски користі повні |
Для цього непогано підходять вбиральні |
Що приховують справжнього тебе |
У біло-блакитних тонах, у біло-блакитних тонах |
По мостовій, ходжу всі 20 років, що себе |
Пам'ятаю часом, запитання ставлю собі, що я |
За герой, хто кине за мене себе в котел із кислотою |
Відповіді не знаходжу, однак |
По мостовій, ходжу всі 20 років, що себе |
Пам'ятаю часом, запитання ставлю собі, що я |
За герой, хто кине за мене себе в котел із кислотою |
Відповіді не знаходжу |