| Зірки гаснуть
|
| місяць наближається
|
| потім це теж гасне і повільно
|
| народжується ще один ранок
|
| дорога тихо біжить до дому
|
| давай, скоро ти приїдеш
|
| Я дивлюся на небо, що відірвалося від чорних дерев
|
| і малює його контур для світу
|
| Доброї ночі
|
| і я буду мріяти про тебе
|
| про те, що ми будемо робити разом
|
| і тоді я притискаю тебе до себе
|
| це те, що змушує мене почувати себе добре
|
| і я буду мріяти про тебе
|
| світів, щоб разом відкривати
|
| і тоді я притискаю тебе до себе
|
| це те, що змушує мене почувати себе добре
|
| і я буду спати в твоїх обіймах
|
| і я тру обличчям до тебе
|
| і я буду мріяти про тебе...
|
| Загоряються вогні
|
| і все оживає
|
| звуки і шуми переслідують один одного
|
| як божевільне ехо
|
| Повільно й мовчки йду до дому
|
| і місто вітає мене
|
| поки в барах пахне кавою
|
| і круасани ще гарячі з духовки
|
| Доброї ночі
|
| і я буду мріяти про тебе
|
| про те, що ми будемо робити разом
|
| і тоді я притискаю тебе до себе
|
| це те, що змушує мене почувати себе добре
|
| і я буду мріяти про тебе
|
| світів, щоб разом відкривати
|
| і тоді я притискаю тебе до себе
|
| це те, що змушує мене почувати себе добре
|
| і я буду спати в твоїх обіймах
|
| і я тру обличчям до тебе
|
| і я буду мріяти про тебе...
|
| І я буду мріяти про тебе
|
| про те, що ми будемо робити разом
|
| і тоді я притискаю тебе до себе
|
| це те, що змушує мене почувати себе добре
|
| і я буду спати в твоїх обіймах
|
| і я тру обличчям до тебе
|
| і я буду мріяти про тебе... |