| Можливо, зрештою, це не місце для мене
|
| Скеля попереду, продовжуйте марш
|
| Поки ми не стрибнемо в порожнечу
|
| Поки чорнота нашого серця не переважає
|
| Поки не зникне те, що залишилося
|
| Слова, які вони надто важко вимовити
|
| Страх, який змушує нас мовчати
|
| Смійте висловити свою думку
|
| Ви чуєте постріли здалеку?
|
| Неважливо, якщо це не для вас
|
| Це свобода слова
|
| Це знову затягується в багнюку
|
| Тікай, якщо ще можеш
|
| У що тут залишилося вірити?
|
| Щоразу, коли ти загубишся
|
| З цим дивним відчуттям
|
| Що твої слова марні
|
| Вірте у щось
|
| Це варто захищати
|
| Щоразу, коли відчуваєш порожнечу
|
| Пам’ятайте, де ми належимо
|
| І я живу своїм життям
|
| Щоб знайти власний шлях
|
| І виконувати свій обов’язок
|
| Наскільки правдивим може бути чоловік
|
| Сміливий і хоробрий
|
| Це важкий вибір
|
| Але я не буду мовчати
|
| Кров і ненависть не будуть забуті
|
| Це боротьба, яка виходить далеко за межі добра і зла
|
| Бо щоразу тікаєш
|
| Кожного разу є щось таке, чого ти не можеш терпіти
|
| Підійдеш і подивишся шоу?
|
| Не можу побажати, щоб зірки створили останнє диво
|
| Вони змусять падати барикади
|
| Кров і ненависть до неї не забудуться
|
| Це боротьба, яка виходить далеко за межі добра і зла
|
| Кров може бути сухою
|
| Але рана все ще відкрита
|
| Що тут залишилося
|
| Все одно тут, щоб вірити?
|
| Щоразу, коли ти загубишся
|
| З цим дивним відчуттям
|
| Що твої слова марні
|
| Вірте у щось
|
| Це варто захищати
|
| Щоразу, коли відчуваєш порожнечу
|
| Пам’ятайте, де ми належимо
|
| Щоразу, коли відчуваєш порожнечу
|
| Пам'ятай, де ти належиш
|
| Чому завжди є чого побоюватися?
|
| Чому сильний голодує слабких?
|
| Я слабий?
|
| Я |