| Сутінки падають за моїм вікном
|
| Коли я перетворююсь на іншого себе
|
| У сні я залишаю себе
|
| І стати абсолютно вільним
|
| У цьому стані підсвідомості
|
| Це так чудово ненавидіти
|
| Я не можу встояти перед спокусливим відчуттям
|
| Щоб емоції наздоганяли
|
| О, Боже, я хочу побачити, як ти страждаєш
|
| Біль, який ви завдали, повернувся на вас
|
| Майже реально, але все ще мрія
|
| Без звуку я чую, як ти кричиш
|
| Кожен вдих приносить мене далі
|
| У моєму мстивому розумі
|
| Довіру, яку я дав, ви відкинули
|
| Ти вбив мою самооцінку посмішкою
|
| Я борюся, щоб пробачити тебе
|
| Але я не можу ненавидіти тебе більше
|
| Кожної ночі я бачу, як ти вмираєш
|
| Ні поцілунку на добраніч, просто до побачення
|
| О, Боже, я хочу побачити, як ти страждаєш
|
| Біль, який ви завдали, повернувся на вас
|
| Ти все забрав, тож я заберу твоє життя
|
| Сон про кров і проколотий ніж
|
| З вашою кров’ю та клапотом папіру
|
| Я залишаю свою спадщину людству
|
| Це мої слова ненависті
|
| Це моя книга крові
|
| На кожній сторінці я запечатував твою долю
|
| У мому щоденнику ненависті
|
| О, Боже, я хочу побачити, як ти страждаєш
|
| Біль, який ви завдали, повернувся на вас
|
| Майже реально, але все ще мрія
|
| Без звуку я чую, як ти кричиш
|
| О, Боже, я хочу побачити, як ти страждаєш
|
| Біль, який ви завдали, повернувся на вас
|
| Ти все забрав, тож я заберу твоє життя
|
| Сон про кров і проколотий ніж |