| Кров, що безшумно капає
|
| Змивається під мертвим листям
|
| Бурі плачуть відчайдушні крики
|
| Світ, який вмирає
|
| Прямо на наших очах
|
| Але ще один день ми розсипаємося
|
| Як час засвідчує свій вплив у дзеркалі розпаду
|
| Пляшки говорять багато про що
|
| Щоб вилікувати біль від змін
|
| Оскільки підстави, які колись здавалися міцними, вирішили просто зникнути
|
| Я бачу, що хвороба наближається
|
| Коли все, що посіяне колись розрослося, стає вашим ворогом
|
| Оскільки ми спалюємо все, що залишилося бути
|
| Запали вогонь, спаливши решту мене
|
| Наші руки зв’язані в люті й морях
|
| Здається, з цим передсмертним днем
|
| З цими портретами розпаду
|
| Як я можу вловити світло, коли я навіть не можу зловити себе
|
| Занадто далека ясність здається далекою від цього холодного покинутого пекла
|
| І ми беремо і беремо, але кого хвилює, хто віддає
|
| Якщо ми втратимо свої серця, то ми коли існували
|
| Відчувається, що кинджал без країв вп’ється в ребра
|
| Я бачу, що воно наближається, застудна хвороба
|
| Коли все, що посіяне колись розрослося, стає вашим ворогом
|
| Оскільки ми беремо все, що залишилося бути
|
| Пийте мою кров і з’їжте решту мене
|
| Рослини викопані в люті й морях
|
| Щоб поневолити шляхи цієї вмираючої породи
|
| Мені цікаво чи важливо я підійду чи залишусь
|
| Чи стане гірше чи просто боляче в інший день
|
| З цими портретами розпаду
|
| Рослини викопані в люті й морях
|
| Щоб поневолити шляхи цієї вмираючої породи
|
| Мені цікаво чи важливо я підійду чи залишусь
|
| Чи стане гірше чи просто боляче в інший день
|
| З цими портретами розпаду |