| Звільнення освячених думок довели його до кісток
|
| Змова чи рішення? |
| Тіло, оточене отвір
|
| Бачити замучені уми
|
| Бачити їхні очі такими сліпими
|
| Чергова бійня
|
| Через око бурі
|
| Кров помутніла пил
|
| Смерть, докучлива реальність, обрана чи ні?
|
| Марш крізь біль, усі божевільні
|
| Кулі летять, кінець балади
|
| Одна дорога, якою я повинен пройти
|
| Ще ніхто не повернувся
|
| Квіти мертві, дернина бліда
|
| Немає пам’яті звідси
|
| Рот вивергає шкіру
|
| Візьміть шкіру
|
| Приходь і віддай свою довбану здобич
|
| Коли темні хмари пливуть по ясному небу
|
| І приніс усю мою кончину
|
| Стережіться зміїної посмішки
|
| Коли в темряві святий крик
|
| Серце бачить своє власне зображення, намальоване на небі
|
| Це не що інше, як холодна зима
|
| Зима темна й дика
|
| Як незнайомець я прибув
|
| Як незнайомець, я знову йду
|
| Я мушу знайти власний шлях
|
| Через це затемнене горе
|
| Око грози, кров замутила пил
|
| Смерть, докучлива реальність, обрана чи ні?
|
| Марш крізь біль, усі божевільні, кулі летять
|
| Кінець балади
|
| Одна дорога, якою я повинен пройти
|
| Ніхто ніколи не повертався
|
| Трупи падають, у смерті вони вірять
|
| Це все на померлі
|
| Місце війни, сонце тепер ховається
|
| Блювайте на їхню брехню
|
| Смерть душам, правила тортур
|
| Розписаний у братських могилах
|
| Тільки мертві побачать кінець війні, життя з диким смаком |