| І засміялась провесінь: — Пора! |
| -
|
| за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
|
| дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
|
| усі ідуть за часом, як за плугом.
|
| За ланом лан, за ланом лан і лан,
|
| за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
|
| вони уже в тумані - як туман —
|
| усі вже йдуть за часом, як за плугом.
|
| Яка важка у вічності хода! |
| -
|
| за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
|
| Така свавільна, вільна, молода —
|
| невже і я іду вже, як за плугом?!
|
| І що зорю? |
| Який засію лан?
|
| За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
|
| Невже і я в тумані - як туман —
|
| і я вже йду за часом, як за плугом?.. |