| Наше дерево вже не зелене
|
| Він стоять мертвий
|
| З обгорілими гілками
|
| На самоті без листя
|
| Я глядаю затуманюючи очі
|
| Назустріч падаючому небу
|
| Нехай попіл пронизує небо
|
| З цим неспокійним вітром
|
| Зірки, які колись показали нам дорогу
|
| Вони покинули нас, залишили на могилі надії
|
| Як я хочу побачити сонце
|
| Перш ніж я мушу відпочити
|
| Тож я могла б сама покінчити з його життям
|
| І втопити прокляту повію у власних сльозах
|
| Коріння обрізають і підпалюють
|
| Наші пам’ятники падають, як і піднімуться
|
| З силою руйнуються небесні стіни
|
| Святі, провідники до сліпоти
|
| Прикрасьте цей небесний похорон
|
| З їхніми деформованими трупами
|
| Петля затягнута й затягується
|
| Наші руїни під їхньою імперією
|
| І я молюся
|
| СМЕРТЬ
|
| СМЕРТЬ АЛЛАХУ
|
| Я вкину жах у серця тих, хто не вірить
|
| Тому відріжте їм голови і відріжте кожен кінчик пальця
|
| Ув’язнений хибним шляхом віри
|
| Мої закривавлені руки виливають зростаючу ненависть
|
| І ми співаємо
|
| СМЕРТЬ
|
| СМЕРТЬ АЛЛАХУ
|
| Не говори зараз і ніколи більше не говори
|
| Занадто слабкий, щоб стояти прямо, занадто слабкий, щоб витримати вагу
|
| ПІДХОДЖЕННЯ
|
| З силою ми заколюємо його серце, що кровоточить, і розриваємо його слова
|
| Ми відірвемо йому гнилий язик і позначимо його ім’я як нічого
|
| За кожне обличчя, яке ти згорів
|
| За кожне вкрадене дитинство
|
| За кожну неправду, яку ви сказали
|
| Його горло відкривається
|
| І ми хвалимо смерть
|
| СМЕРТЬ АЛЛАХА |