| Наші друзі з'являються, як світанок
|
| Отара овець і стада кабанів
|
| І хоча я спав, моє серце лежало без сну
|
| І закричав «О Господи, не зволікай!»
|
| Тоді Він заговорив, і прийшла сарана
|
| Зі скелі хлинула вода
|
| Він дихнув, і обличчя землі оновилося
|
| Глибини океанів здригалися
|
| Вам не потрібно мати гітару
|
| Вам не потрібен набір барабанів
|
| Все, що вам потрібно, — це ваше горло й розум
|
| Щоб піднести шум до Бога
|
| О, будь ласка, не залишайте мене
|
| Де твій палець на моїх губах?
|
| І хоча я сплю в бруду й листі
|
| Будь ласка, торкніться мого серця своїм язиком
|
| Вам не потрібно мати гітару
|
| Вам не потрібен набір барабанів
|
| Все, що вам потрібно, — це ваше горло й розум
|
| Щоб піднести шум до Бога
|
| Господи, згадай мою пісню вночі
|
| І пам’ятай мої витягнені руки
|
| І те, як я хотів стогнати
|
| Як я робив усі ці речі
|
| Весь світ смішний
|
| Те, що я бачу, обтяжує моє серце
|
| Є вінок з рук
|
| І ґанок, де ми провели час
|
| Лежить у руїнах, а наш дім спалений
|
| Наші друзі шиї, вони витягнуті
|
| І наші сусіди замишляють проти нас
|
| Я не можу зрозуміти всього цього
|
| Будь ласка, відведи нас у славу, Господи, не зволікай
|
| Тепер він здається, як світанок
|
| Плечі всі сяють світлом
|
| І хоча я спав, моє серце лежало без сну
|
| І закричав «Господи, не зволікай»
|
| Він заговорив, і сарана зійшла з неба
|
| Зі скелі хлинула вода
|
| Він дихнув, і обличчя землі оновилося
|
| Глибини океанів здригалися
|
| Тепер |