Переклад тексту пісні Дрянь - 140 Д

Дрянь (оригінал)

Я так и не научился врать…
Да.
Я скучаю.
Дура.
Твоя изящная фигура не причем.
Ну сделай этот ход последний свой конем.
Давай придумай снова, будто плохо.
А я возьму дурак, да поведусь.
Словлю такси, приеду на немного.
И как обычно на ночь задержусь.
Опять начнется из пустого порожнее,
Невозможно, но может сбыться.
Просто хотел забыть…
Но нафиг опять я поднял трубу?
Не найду я повод заскочить,
Чем же дальше крыть?
Козырь в отбое.
Ну такое, начнет продолжаться
Не удержался, твою мать…
А ты опять, все такая же красивая
Дрянь моя строптивая…
Стреляешь глазами, я не понимаю
Почему же я так скучаю…
А ты опять, все такая же красивая
Дрянь моя строптивая…
Стреляешь глазами, я не понимаю
Почему же я так скучаю…
Я смотрю и тебя в разлуке потрепало,
Я так хотел вернуться, а ты все не давала —
Возможности, эти сложности, расстояния
Мой разум доведен был до точки возгорания.
Эти проспекты, улицы
Один по ним бродил, не наткнуться бы
Не встретить… Что-то вертится, ненавязчиво
Слишком сильно я отвык от образа гулящего.
А ты опять, все такая же красивая
Дрянь моя строптивая…
Стреляешь глазами, я не понимаю
Почему же я так скучаю…
А ты опять, все такая же красивая
Дрянь моя строптивая…
Стреляешь глазами, я не понимаю
Почему же я так скучаю…
С тобой твои танцы остались,
А я как всегда пишу песни.
Все мысли опять потерялись,
Не очень веселый финал в этой пьесе.
Мы слишком друг к другу привыкли,
Чтоб взять и легко так расстаться.
Знала б, как тяжело было первые дни
По чужим городам мне скитаться.
А ты опять, все такая же красивая
Дрянь моя строптивая…
Стреляешь глазами, я не понимаю
Почему же я так скучаю.

Дрянь (переклад)

Я так і не навчився брехати.
Так.
Я сумую.
Дурниця.
Твоя витончена постать непричому.
Ну, зроби цей хід останнім своїм конем.
Давай придумай знову, наче погано.
А я візьму дурень, так поведусь.
Словлю таксі, приїду на трохи.
І як зазвичай на ніч затримаюся.
Знову почнеться з порожнього,
Неможливо, але може збутися.
Просто хотів забути…
Але нафіг знову я підняв трубу?
Не знайду я привід заскочити,
Чим далі крити?
Козир у відбої.
Таке, почне продовжуватися
Не утримався, твою матір…
А ти знову, все така ж гарна
Погань моя норовлива.
Стріляєш очима, я не розумію
Чому ж я так сумую…
А ти знову, все така ж гарна
Погань моя норовлива.
Стріляєш очима, я не розумію
Чому ж я так сумую…
Я дивлюся і тебе в розлуці потріпала,
Я так хотів повернутися, а ти все не давала —
Можливості, ці складності, відстані
Мій розум був доведений до точки загоряння.
Ці проспекти, вулиці
Один з них блукав, не натрапити на б
Не зустріти… Щось крутиться, ненав'язливо
Занадто сильно я відвик від образу гуляючого.
А ти знову, все така ж гарна
Погань моя норовлива.
Стріляєш очима, я не розумію
Чому ж я так сумую…
А ти знову, все така ж гарна
Погань моя норовлива.
Стріляєш очима, я не розумію
Чому ж я так сумую…
З тобою твої танці залишилися,
А я як завжди пишу пісні.
Всі думки знову загубилися,
Не дуже веселий фінал у цій п'єсі.
Ми надто один до одного звикли,
Щоб взяти і так легко розлучитися.
Знала б, як важко було перші дні
По чужих містах мені блукати.
А ти знову, все така ж гарна
Погань моя норовлива.
Стріляєш очима, я не розумію
Чому ж я так сумую.