| Ось і настав той день, найсумніший день
|
| Рідні несуть труну, обличчя накриває тінь
|
| Траур... друзі, вінки, плаче навіть небо
|
| Аромат сирої землі, я там жодного разу не був
|
| У сук розмазалася туш, бачу страждання їхніх душ
|
| У порожньому відображенні калюж, дощ ллє неначе крижаний душ
|
| Висадіть за мене куш, ми побачимося скоро
|
| Темрява, розряд та гучні сирени швидкої
|
| Краплі сліз на кришці, я сміюся з них
|
| Холод у серці, у венах лід, на віях іній
|
| Підемо з пилом станемо гниллю, заростемо квітами
|
| Розправивши крила чорний ангел завмер над кістками
|
| Ми котимо Стіксом, на веслах старий Харон
|
| Ми котимо, нас троє і ми димимо мертвий пон
|
| Загинули, вбилися, що після смерті на нас чекає?
|
| Немає болю, немає страху, все це скоро піде
|
| Залишилася лише суть, першорядність у могилі
|
| За кришкою з цинку не кинути дзвінок по мобілі
|
| Нас двоє, два тіла надали вранці землі
|
| Дві маски, дві труни, загинули у пітьмі
|
| Краплі сліз на кришці, я сміюся з них
|
| Холод у серці у венах лід, на віях іній
|
| Підемо з пилом станемо гниллю, заростемо квітами
|
| Розправивши крила чорний ангел завмер над кістками |