| Психотичний шепіт візьми мене, я твій один раз із останнього божевільного
|
| Танцюйте в її запаху на запаху невротичних упирів, від яких вона дихає
|
| Боги, які вбивають її, кидаючи, перевертають моє моє так спокійно хоч небо
|
| Падає, живе на ранковому світанку, а вмирає, коли
|
| Вечір пройшов, і вибачте, коли ми прощаємося, я прошу вибачення
|
| Під різким падінням неба така невпевненість доки ме приємна
|
| Помираючи і бажаючи, щоб живіт сильніше затягнувся, лежав задушений
|
| У цій нашій шкірі відкрийте вбивцю до прекрасної краси болю
|
| Простота болю віддає мені, віддаючи мені ці п’ятнадцять збережених секретів
|
| Під кінчиками ваших пальців і насолода і політ глибока кровотеча ще
|
| Бажання одягнути мою кров у м’який вірш демона, фільтруючи мої губи
|
| Її страхи такий солодкий галюциноген*, що я заплющив очі й твої
|
| Якось ближче до мене небо падає, але я все ще тут, вона
|
| Не міг говорити, не кажучи вже про дихати. |
| о, але в
|
| Той самий раз, хто показав вам цьому ейдолону це богохульство
|
| Таємне его я знаю тебе, я ковтаю твій біль, я лизав твій
|
| Піт і я живу знову, остання річ, початок а
|
| Омана стає все густішою і ненависнішою, і чим далі вона заходить
|
| Стає сильніше, ніж стукіт і біль, який проявляється під ним
|
| Опіки і синці і навіть нижче пристрасті і
|
| Серцебиття вони розбиваються голосніше, і це відлунює в океанах
|
| Всередині вирізані безпорадні й порожнисті, і це прийшло до її у соні
|
| І її вдарило небо, як привиди даруються мені |