Переклад тексту пісні The Ent and the Ent-Wife - Tolkien Ensemble

The Ent and the Ent-Wife (оригінал)

When Spring unfolds the beechen leaf, and sap is in the bough;
When light is on the wild-wood stream, and wind is on the brow;
When stride is long, and breath is deep, and keen the mountain-air,
Come back to me!
Come back to me, and say my land is fair!
When Spring is come to garth and field, and corn is in the blade;
When blossom like a shining snow is on the orchard laid;
When shower and Sun upon the Earth with fragrance fill the air,
I’ll linger here, and will not come, because my land is fair.
When Summer lies upon the world, and in a noon of gold
Beneath the roof of sleeping leaves the dreams of trees unfold;
When woodland halls are green and cool, and wind is in the West,
Come back to me!
Come back to me, and say my land is best!
When Summer warms the hanging fruit and burns the berry brown;
When straw is gold, and ear is white, and harvest comes to town;
When honey spills, and apple swells, though wind be in the West,
I’ll linger here beneath the Sun, because my land is best!
When Winter comes, the winter wild that hill and wood shall slay;
When trees shall fall and starless night devour the sunless day;
When wind is in the deadly East, then in the bitter rain
I’ll look for thee, and call to thee;
I’ll come to thee again!
When Winter comes, and singing ends;
when darkness falls at last;
When broken is the barren bough, and light and labour past;
I’ll look for thee, and wait for thee, until we meet again:
Together we will tkae the road beneath the bitter rain!
Together we will take the road that leads into the West,
And far away will find a land where both our hearts may rest.

The Ent and the Ent-Wife (переклад)

Коли весна розгортає буковий лист, і сік у гілці;
Коли світло на потоку дикого лісу, а вітер на чолі;
Коли крок довгий, а подих глибокий, і гострий гірський повітря,
Повернись до мене!
Повернись до мене і скажи, що моя земля справедлива!
Коли весна прийде в сад і поле, а кукурудза в лезі;
Коли розквіт, як блискучий сніг, лежить у садку;
Коли дощ і Сонце на Землі ароматами наповнюють повітря,
Я тут затримаюся і не прийду, бо моя земля чесна.
Коли літо лежить на світі, і в полудень золотий
Під дахом сплячого листя розгортаються мрії дерев;
Коли ліси зелені й прохолодні, а вітер на заході,
Повернись до мене!
Повернись до мене і скажи, що моя земля найкраща!
Коли літо зігріває висячі плоди і спалює ягоди до коричневого кольору;
Коли солома золота, а колос біліє, і жнива приходять до міста;
Коли мед розливається, яблуко набухає, хоч вітер із заходу,
Я затримаюся тут під сонцем, бо моя земля найкраща!
Коли прийде зима, зима дика, той пагорб і ліс уб’ють;
Коли впадуть дерева і беззоряна ніч пожирає безсонячний день;
Коли вітер на смертоносному Сході, тоді в лютий дощ
Я буду шукати тебе і кликати до тебе;
Я прийду до тебе знову!
Коли приходить зима, і спів закінчується;
коли нарешті спадає темрява;
Коли зламана, безплідна гілка, і світло, і праця минула;
Я буду шукати тебе, і чекатиму, поки ми знову не зустрінемося:
Разом ми пройдемо дорогу під лютим дощем!
Разом ми підемо дорогою, що веде на Захід,
І далеко знайдеться земля, де обидва наші серця можуть відпочити.