Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Люди заставляют плакать мир, виконавця - Теория. Пісня з альбому Механика чувств, у жанрі Панк
Дата випуску: 13.04.2015
Лейбл звукозапису: Balt Music Jsc fka BOMBA PITER
Мова пісні: Російська мова
Люди заставляют плакать мир(оригінал) |
Тихо, стой, заглуши |
Скрежет мыслей своих, |
Лови звуки, учи их. |
Вот капля дождя, |
Вот капля засохших морей, |
Вот скрип всегда открытых дверей. |
Вот зовут тебя, |
Хоть и рядом стоят. |
Вот просят и ждут, |
Кто обжегся о ярость любя. |
Тихо, стой, заглуши |
Злобу, рану свою, |
Слышишь, сколько поют? |
Вот мимо тебя, |
Вот мимо затасканных слов, |
Посчитай, сколько новых шумов. |
Вот утих пожар |
В беспокойных очах. |
Вот жадность и страх |
Затихли на вечных путях. |
Теперь слышишь, |
Между шумом машин, |
Между треском горящих церквей, |
Между хрустом усохших морей |
Тихо капает хлип, |
Разрывает он сердце твое. |
Так ребенок поет о пропаже, |
Слезою печальной поет, |
Тихо прячась в углу, |
Терпит боль и сильней |
Разъедает щеки его |
Ручьями солей. |
Всхлипнув, тонет звук |
В шуме века, |
И отчаянно в нем велика |
Одинокая скорбь, |
Жалость о человеке — |
Это плачет земля, |
Слышишь, плачет земля. |
16.09.2006. |
Санкт-Петербург. |
(переклад) |
Тихо, стій, заглуши |
Скрегіт думок своїх, |
Лови звуки, вчи їх. |
Ось крапля дощу, |
Ось крапля засохлих морів, |
Ось скрип завжди відчинених дверей. |
Ось звуть тебе, |
Хоч і поруч стоять. |
Ось просять і чекають, |
Хто обпікся про лють люблячи. |
Тихо, стій, заглуши |
Злість, рану свою, |
Чуєш скільки співають? |
Ось повз тебе, |
Ось повз затягнутих слів, |
Вважай, скільки нових шумів. |
Ось стихла пожежа |
У неспокійних очах. |
Ось жадібність і страх |
Затихли на вічних шляхах. |
Тепер чуєш, |
Між шумом машин, |
Між тріском церков, що горять, |
Між хрускотом усохлих морів |
Тихо капає хліп, |
Розриває він серце твоє. |
Так дитина співає про пропажу, |
Сльозою сумний співає, |
Тихо ховаючись у кутку, |
Терпить біль і сильніше |
Роз'їдає його щоки |
Струмками солей. |
Схлипнувши, тоне звук |
У шумі століття, |
І відчайдушно в ньому велика |
Самотня скорбота, |
Жалість про людину — |
Це плаче земля, |
Чуєш, плаче земля. |
16.09.2006. |
Санкт-Петербург. |