Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Город , виконавця - Otto Dix. Пісня з альбому XV, у жанрі Дата випуску: 21.11.2019
Лейбл звукозапису: Otto Dix
Мова пісні: Російська мова
Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Город , виконавця - Otto Dix. Пісня з альбому XV, у жанрі Город(оригінал) |
| Жёлтое небо над головой. |
| В трубах заржавленных стих ветра вой. |
| В чёрной грязи размокает картон. |
| Дождь разъедает железобетон. |
| Ангелы лики закрыли руками. |
| Свет задыхается под облаками. |
| Пепел стал заменителем кожи. |
| Невесту кладут на прокрустово ложе. |
| Это город-призрак, это город теней. |
| И здесь тысячи лет не рождалось детей. |
| Этот город забыт Богом и Сатаной. |
| Этот город любим только Смертью одной. |
| Псевдо-органика, синтетика чувств, |
| Псевдо-значение псевдо-искусств. |
| В чёрной грязи размокает мораль. |
| Дождь наполняет Священный Грааль. |
| Ангелы лики свои отвратили. |
| Через мгновение все их забыли. |
| Треснули стены, крошится дорога. |
| Пепел стал заменителем Бога. |
| Это город-призрак, это город теней. |
| И здесь тысячи лет не рождалось детей. |
| Этот город забыт Богом и Сатаной. |
| Этот город любим только Смертью одной. |
| Это город-призрак, это город теней. |
| И здесь тысячи лет не рождалось детей. |
| Этот город забыт Богом и Сатаной. |
| Этот город любим только Смертью одной. |
| (переклад) |
| Жовте небо над головою. |
| У трубах заіржавлених вірш вітру виття. |
| У чорному бруді розмокає картон. |
| Дощ роз'їдає залізобетон. |
| Ангели лики закрили руками. |
| Світло задихається під хмарами. |
| Попіл став замінником шкіри. |
| Наречену кладуть на прокрустове ложе. |
| Це місто-примара, це місто тіней. |
| І тут тисячі років не народжувалося дітей. |
| Це місто забуте Богом і Сатаною. |
| Це місто любимо лише Смертю однієї. |
| Псевдо-органіка, синтетика почуттів, |
| Псевдо-значення псевдо-мистецтв. |
| У чорному бруді розмокає мораль. |
| Дощ заповнює Священний Грааль. |
| Ангели лики свої відвернули. |
| За мить усі їх забули. |
| Треснули стіни, кришиться дорога. |
| Попіл став замінником Бога. |
| Це місто-примара, це місто тіней. |
| І тут тисячі років не народжувалося дітей. |
| Це місто забуте Богом і Сатаною. |
| Це місто любимо лише Смертю однієї. |
| Це місто-примара, це місто тіней. |
| І тут тисячі років не народжувалося дітей. |
| Це місто забуте Богом і Сатаною. |
| Це місто любимо лише Смертю однієї. |