Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Назначь мне свиданье , виконавця - Людмила Гурченко. Дата випуску: 06.06.2020
Мова пісні: Російська мова
Назначь мне свиданье(оригінал) |
| Назначь мне свиданье |
| на этом свете. |
| Назначь мне свиданье |
| в двадцатом столетье. |
| Мне трудно дышать без твоей любви. |
| Вспомни меня, оглянись, позови! |
| Назначь мне свиданье |
| в том городе южном, |
| Где ветры гоняли |
| по взгорьям окружным, |
| Где море пленяло |
| волной семицветной, |
| Где сердце не знало |
| любви безответной. |
| Ты вспомни о первом свидании тайном, |
| Когда мы бродили вдвоем по окраинам, |
| Меж домиков тесных, |
| по улочкам узким, |
| Где нам отвечали с акцентом нерусским. |
| Пейзажи и впрямь были бедны и жалки, |
| Но вспомни, что даже на мусорной свалке |
| Жестянки и склянки |
| сверканьем алмазным, |
| Казалось, мечтали о чем-то прекрасном. |
| Тропинка все выше кружила над бездной… |
| Ты помнишь ли тот поцелуй |
| поднебесный?.. |
| Числа я не знаю, |
| но с этого дня |
| Ты светом и воздухом стал для меня. |
| Пусть годы умчатся в круженье обратном |
| И встретимся мы в переулке Гранатном… |
| Назначь мне свиданье у нас на земле, |
| В твоем потаенном сердечном тепле. |
| Друг другу навстречу |
| по-прежнему выйдем, |
| Пока еще слышим, |
| Пока еще видим, |
| Пока еще дышим, |
| И я сквозь рыданья |
| Тебя заклинаю: |
| назначь мне свиданье! |
| Назначь мне свиданье, |
| хотя б на мгновенье, |
| На площади людной, |
| под бурей осенней, |
| Мне трудно дышать, я молю о спасенье… |
| Хотя бы в последний мой смертный час |
| Назначь мне свиданье у синих глаз. |
| 1953, Дубулты |
| Мария Петровых. |
| Домолчаться до стихов. |
| Домашняя библиотека поэзии. |
| Москва: Эксмо-Пресс, 1999. |
| (переклад) |
| Признач мені побачення |
| на цьому світі. |
| Признач мені побачення |
| у двадцятому столітті. |
| Мені важко дихати без твого кохання. |
| Згадай мене, озирнися, поклич! |
| Признач мені побачення |
| у тому місті південному, |
| Де вітри ганяли |
| по гори окружним, |
| Де море полонило |
| хвилею семибарвною, |
| Де серце не знало |
| любові без відповіді. |
| Ти згадай про перше побачення таємницею, |
| Коли ми блукали вдвох по околицях, |
| Між будиночків тісних, |
| по вуличках вузьким, |
| Де нам відповідали з акцентом неросійським. |
| Пейзажі і справді були бідні і жалюгідні, |
| Але згадай, що навіть на сміттєзвалищі |
| Бляшанки та склянки |
| блиском алмазним, |
| Здавалося, мріяли про щось прекрасне. |
| Стежка все вище кружляла над безоднею. |
| Ти пам'ятаєш чи той поцілунок |
| піднебесний? |
| Числа я не знаю, |
| але цього дня |
| Ти світлом і повітрям стало для мене. |
| Нехай роки помчать у кружіння зворотному |
| І зустрінемося ми в провулку Гранатному… |
| Признач мені побачення у нас на землі, |
| У твоєму таємному серцевому теплі. |
| Один одному назустріч |
| як і раніше вийдемо, |
| Поки що чуємо, |
| Поки що бачимо, |
| Поки що дихаємо, |
| І я крізь ридання |
| Тебе заклинаю: |
| признач мені побачення! |
| Признач мені побачення, |
| хоча б на мить, |
| На площі людній, |
| під бурею осінньою, |
| Мені важко дихати, я молю про спасіння… |
| Хоча би в остання моя смертна година |
| Признач мені побачення в синіх очей. |
| 1953, Дубулти |
| Марія Петрова. |
| Домовчатись до віршів. |
| Домашня бібліотека поезії. |
| Москва: Ексмо-Прес, 1999. |