Переклад тексту пісні Так предрешено - Letargy Dream

Так предрешено (оригінал)

Закрой глаза… Ты окунаешься в октябрьскую гладь,
Уже нельзя замершим камням вновь тепло свое отдать.
В последний раз послушай ветер, что молился за тебя.
В последний раз упейся болью о прошедшем не скорбя.
Похорони любовь свою и боль,
Разбей в осколки все что создано тобой…
Закрой глаза… Попробуй вспомнить все невзгоды и печаль.
Поверь, нельзя скрывать в себе все то, чего уже не жаль.
В последний раз дотронься пальцами до шелковых волос
Той, что любил… Той, что была с тобой, не проливая слез…
Твоя судьба осталась без тебя,
Не проливая слез, о прошлом не скорбя…
Закрой глаза и опустись на дно,
Ты сам сказал себе, что так предрешено.
Открой глаза… тебе трудней дышать?
Почувтсвуй то, чего уже не избежать…
Ты видишь мир, что ждал тебя давно
Ты был рожден, чтобы попасть на это дно…
Не нужно слез, ведь здесь кругом вода,
Здесь только ты, и ты здесь раз и навсегда…
Забудь про время, ведь здесь нету и его,
Здесь только ты… Здесь больше нету никого.
Замкнулся круг… Осознаешь, что летаргический кошмар —
Твой лучший друг… А водный мир затушит пламенный пожар
В твоих глазах… Ты понимаешь, что не в силах дать ответ
На свой вопрос — зачем же нужен был тот ненавистный свет.
Пусть Летаргия станет матерью твоей,
Ты будешь счастлив, не считая серых дней…
Закрой глаза… Ты окунаешься в октябрьскую гладь,
Уже нельзя замерзшим камням вновь тепло свое отдать.
В последний раз послушай ветер, что молился за тебя.
В последний раз упейся болью о прошедшем не скорбя.
Закрой глаза и опустись на дно,
Ты сам сказал себе, что так предрешено.
Твоя судьба осталась без тебя,
Не проливая слез, о прошлом не скорбя…

Так предрешено (переклад)

Заплющи очі… Ти занурюєшся у жовтневу гладь,
Вже не можна завмерлим камінням знову своє тепло віддати.
Востаннє послухай вітер, що молився за тебе.
Востаннє впийся болем про минуле не скорботи.
Поховай любов свою і біль,
Розбий у осколки все що створено тобою...
Заплющ очі… Спробуй згадати всі негаразди і печаль.
Повір, не можна приховувати в собі все те, чого вже не шкода.
Востаннє доторкнися пальцями до шовкового волосся
Той, що любив... Той, що була з тобою, не проливаючи сліз...
Твоя доля залишилася без тебе,
Не проливаючи сліз, про минуле не скорботи…
Закрий очі і опустись на дно,
Ти сам сказав собі, що так вирішено.
Розплющ очі... тобі важче дихати?
Відчуй те, чого вже не запобігти...
Ти бачиш світ, що чекав на тебе давно
Ти був народжений, щоб потрапити на це дно…
Не треба сліз, адже тут навколо вода,
Тут тільки ти, і ти тут раз і назавжди…
Забудь про час, адже тут немає і його,
Тут тільки ти... Тут більше нема нікого.
Замкнулося коло… Усвідомлюєш, що летаргічний кошмар —
Твій найкращий друг… А водний світ загасить полум'яну пожежу
У твоїх очах… Ти розумієш, що не в силах дати відповідь
На своє питання — навіщо потрібне було те ненависне світло.
Нехай Летаргія стане твоєю матір'ю,
Ти будеш щасливий, не рахуючи сірих днів…
Заплющи очі… Ти занурюєшся у жовтневу гладь,
Вже не можна замерзлому каменю знову своє тепло віддати.
Востаннє послухай вітер, що молився за тебе.
Востаннє впийся болем про минуле не скорботи.
Закрий очі і опустись на дно,
Ти сам сказав собі, що так вирішено.
Твоя доля залишилася без тебе,
Не проливаючи сліз, про минуле не скорботи…