| Осенний дождь чуть слышно плакал за окном,
| Осінній дощ ледь чутно плакав за вікном,
|
| Я так хотел обнять его, впустить в свой дом.
| Я так хотів обійняти його, впустити в свій будинок.
|
| Быть может он поможет вспомнить твой портрет,
| Можливо він допоможе згадати твій портрет,
|
| Твои глаза, твой теплый и печальный свет.
| Твої очі, твоє тепле і сумне світло.
|
| Я в полумгле пытался отыскать твой след,
| Я в полумгле намагався відшукати твій слід,
|
| Хоть понимал, что это несусветный бред…
| Хоч розумів, що це несусвітне марення…
|
| Скажи, зачем ты забрала мою печаль,
| Скажи, навіщо ти забрала мій смуток,
|
| Оставив лишь в разбитом сердце скорбную печать? | Залишивши лише в розбитому серці скорботний друк? |
| Зачем?
| Навіщо?
|
| Слепым котенком, заключенным в четырех стенах
| Сліпим кошеням, укладеним у чотирьох стінах
|
| Пытался вспомнить очертания твоих губ…
| Намагався згадати контури твоїх губ.
|
| Я собирал осколки памяти моей,
| Я збирав уламки пам'яті моєї,
|
| Мой идеал, куски давно ушедших дней,
| Мій ідеал, шматки давно минулих днів,
|
| Фрагменты строк, что посвящал твоим глазам.
| Фрагменти рядків, що присвячував твоїм очам.
|
| Святой пророк… Случилось все, как он сказал.
| Святий пророк… Сталося все, як він сказав.
|
| Боготворил твой светлый образ я тогда,
| Обожнював твій світлий образ я тоді,
|
| Хоть говорил, что это все не навсегда.
| Хоч казав, що це все не назавжди.
|
| Случилось так, в клочки разорваны мечты,
| Сталося так, у клапки розірвані мрії,
|
| В прошедших снах остались смутные черты. | У минулих снах залишилися невиразні риси. |