| Давай виключим світло і будем мовчати
|
| Про то, шо не можна словами сказати,
|
| Не можна писати, неможливо зіграти,
|
| А тільки мовчати, тихенько мовчати.
|
| Давай мовчати про то, шо дівчати
|
| Не вміють сховати, не можуть спати.
|
| Давай про мене і про тебе мовчати,
|
| Мовчати, аж поки не захочем кричати.
|
| Місяць впав, темно в кімнаті.
|
| Як добре, що ти навчилась мовчати,
|
| Про то, шо ніколи не змогла би збрехати.
|
| Про то, шо ніколи мені не спитатись.
|
| Ми будем з тобою у ліжку лежати,
|
| Лежати, як сніг – водою стікати.
|
| Ми будемо жадно свої сльози ковтати,
|
| А з ними слова, яких не сказати.
|
| Давай помовчу тобі просто на вушко,
|
| Холодною стала чайова кружка.
|
| А ми ще маєм, про шо помовчати...
|
| А ми ще маєм, про шо полежати...
|
| Як світло проб’ється через наші штори,
|
| Ми знову з тобою, як всі заговорим.
|
| А поки ше темно є в нашій кімнаті,
|
| Давай з тобою будем просто... |