| Мені шкода, що я хотів би піти, я розриваю тугу,
|
| а я пливу до твого порога, можливо, час не сказав правди,
|
| в цьому морі дуже важко плавати.
|
| І якщо небо загострилося,
|
| і відрізає нам крила й голови,
|
| хто той король, що вкрав у нас,
|
| залишивши лише тишу та її смуток.
|
| Я знаю одного дня,
|
| наше сонечко знову засяє,
|
| підніми руки, Боже,
|
| дай мені сили бути
|
| Ми бачимо смерть серед людей,
|
| все бачимо все, не замислюючись,
|
| Що з нами сталося в цьому житті,
|
| щоб біль не перестала переслідувати.
|
| Про що ти говориш,
|
| про що ти говориш,
|
| про що ти говориш,
|
| якщо ти навіть не вмієш говорити,
|
| про що ти говориш,
|
| не дзвони мені,
|
| не переписуй мене, забудь мене,
|
| я бажаю тобі всього найкращого, дівчина.
|
| Торкніться мене, якщо це справжнє
|
| тінь ти знущаєшся над небесним ангелом,
|
| скажи мені, чи є кінець,
|
| де я можу тебе чекати,
|
| невидиме молитовне світло в твоєму погляді.
|
| І якщо небо загострилося,
|
| і відрізає нам крила й голови,
|
| хто той король, що вкрав у нас,
|
| залишивши лише тишу та її смуток.
|
| Я знаю, що одного дня наше сонце знову засяє,
|
| підніми руки, Боже,
|
| дай мені сили бути
|
| Ми бачимо смерть серед людей,
|
| все бачимо все, не замислюючись,
|
| що з нами сталося в цьому житті,
|
| щоб біль не перестала переслідувати.
|
| Про що ти говориш,
|
| про що ти говориш,
|
| про що ти говориш,
|
| якщо ти навіть не вмієш говорити,
|
| про що ти говориш.
|
| Не дзвони мені
|
| не переписуй мене, забудь мене,
|
| я бажаю тобі всього найкращого, дівчина. |