Переклад тексту пісні Schlammschlacht - Heilung

Schlammschlacht (оригінал)

Bedrohlich, der germanische Wald
Schon seit Urzeit finster und kalt
Voller Tropfen, Geheimnisse und Lichter
Verflochten, verwoben in tote Gesichter
Es rinnt der Schweiß, es rinnt der Regen
Alle Legionäre müssen alles geben
Hosenlos, auf römisch' Art
Verschmutzt, erschöpft, doch ohne Bart
Bis zu den Knien im Schlamm sie waten
Sich immer enger und enger scharen
Tiefe Furcht sich in ihre Kehlen schnürt
Ob dem, was ein jeder hier spürt
Er scheint zu leben, der beklemmende Wald
Durch den ob Nebel und Regen nun nichts mehr schallt
Da schlägt ein Ast, da glotzt ein Pilz
Im Moor, es greift nach dir, und deine Seele will´s!
So sind die Soldaten durchfroren und ohne Kraft
Alles durchnässt, dreie das Moor weggerafft
Doch: «Semper fidelis!»
Immer treu, folgen sie Varus, ihrem Führer
Den seinerseits Armin, der Cherusker führt
Plötzlich des Waldes nagendes Angstgefühl
Wandelt sich in Menschengewühl
Als der Cherusker einen Pfiff ertönen lässt
Und die Legionen stachen in ein Wespennest
Aus dem Schlamm, den Blättern auf Boden und Bäumen
Plötzlich unendlich Germanen schäumen
Ein Schrei wie von tausend Bären ertönt
Der der zu Tode erschöpften Römer Ängste nur nährt
Und schon, vom Schwerte ergraben der Blutstrom fließt
Sich in tosendem Lärmen zu Boden ergießt
Rußgeschwärzt Germani, alle
Bringen getarnt hervorgestürmt den Tross zu Falle
Pfeile und Speere von Bäumen und Hügeln regnen
Als die Reihen der Römer behende sich ebnen
Doch auch schwarze Gesichter gehen nach Walhall
Und Blut und Schmerz ist allüberall
Es regnet Köpfe und Arme und Hände
Blutrot ist des Waldes Moor am Ende
Und zerrissenene Münder und Augen
Im Tode verzerrt aus der Erde nun schauen
Bis zur dritten Nacht zieht sich das Grauen
Im Lichte der Fackeln sieht man die Frauen
Wie sie berauben die Römer, finden den Mann
Weinend den Liebsten erkannt, der nicht entrann
Kaum zieht der Morgennebel seine Bahn
So sind schon Wolf und Aar heran
Letzen sich am unendlich geflossenen Strom
Totes Fleisch nun ihre Gier belohnt
Durch die Haufen zerfetzter Leiber
Wühlen schmatzend sich Reiter
Auf Bahren tote Cherusker ziehend
Waffenvertrieben die Gierigen fliehen
So werden die Gefallenen aufgeschichtet
Und durch Flammen nass schwelenden Holzes vernichtet
Nur die Römer bleiben, genagelt an Bäume, im Blutmoor zurück
Auf Altären geopfert, Stück für Stück
Ihre Schädel und Waffen Wotan dargebracht
Im heiligen Haine, im Schutze der Nacht
Noch lange rauchen die Seelenfeuer
Durch die sich die Seele erneuert
Und weit in Walhalla droben
Noch lang´die Cherusker sich lobten
Wie brav sie die Römer erzogen!
''Quntili Vare, legiones redde!''

(переклад)

Грізний, німецький ліс
Темно й холодно з незапам'ятних часів
Повний крапель, таємниць і вогнів
Переплітаються, вплітаються в мертві обличчя
Піт ллє, дощ ллє
Усі легіонери повинні віддати всі сили
Без штанів, римський стиль
Брудний, виснажений, але без бороди
Вони пробираються по коліна в багнюці
Все ближче і ближче
Глибокий страх стискає в них горло
Через те, що всі тут відчувають
Здається, живий, гнітливий ліс
Крізь які туман і дощ нічого не чути
Б'є гілка, дивиться гриб
У болоті до тебе тягнеться, а душа хоче!
Тож солдати замерзлі й безсилі
Все промокло, троє вихопили болото
Але: «Semper fidelis!»
Завжди віддані, вони йдуть за Варом, своїм лідером
Зі свого боку Армін, який очолює херусків
Раптом ліс мучить почуття страху
Змінюється в натовп
Коли херускань дме в свисток
І легіони закололи шершневе гніздо
Від бруду, листя на землі і дерева
Раптом нескінченна німецька піна
Звучить крик тисячі ведмедів
Хто тільки живить страхи виснажених римлян
І вже, струмінь крові тече від меча копання
Сипле на землю з гуркотом
Почорнілі німці, всі
Приведіть оточення впасти закамуфльованим
З дерев і пагорбів сипають стріли та списи
Як ряди римлян спритно рівня
Але чорні обличчя теж йдуть у Валгаллу
І всюди кров і біль
Іде дощ з голови, рук і рук
Криваво-червоний — лісове болото в кінці
І розірвані роти й очі
Тепер дивлячись із землі, спотворені смертю
Жах тягнеться до третьої ночі
У світлі смолоскипів видно жінок
Як вони грабують римлян, знайдіть чоловіка
Заплакана впізнала кохану, яка не втекла
Ранковий туман ледве пробрався
Тож Вовк і Аар вже наближаються
Летцен біля нескінченно плинного потоку
Тепер мертве тіло винагороджує їхню жадібність
Крізь купи подрібнених тіл
Вершники чмокають губами
Тягнувши мертвих херусків на ношах
Вигнані зі зброї, жадібні тікають
Так складають полеглих
І знищений полум’ям мокрого, тліючого дерева
Лише римляни залишилися, прибиті до дерев, у кривавому болоті
Приносили жертву на вівтарях, шматочок за шматком
Запропонували Вотану свої черепи та зброю
У святих гаях, під покровом ночі
Душа довго горить димом
Через які душа оновлюється
І далеко вгорі у Валгаллі
Поки херуски вихвалялися
Як добре вони виховали римлян!
"Quuntili Vare, legiones redde!"