Переклад тексту пісні Anaclasis - Hate

Anaclasis (оригінал)

Here among our graves
Our beautiful bodies lie silent in the ground
We are left to decay relieved of our pride
The light is suffocating us from within
We are dead inside lost upon the earth
Never to be seen.
Entangled in woe
Our faces bear such pain
Never to be suffered again
You know nothing to be the same.,
Ripped of our dignity
We lie dead silent in the ground
Until the seeds of darkness
Grows high to give us relief
Wish I had a dagger sharp.
Empty to the core we are frozen in our path trapped in woe
We are the army of empty souls beyond healing
In the dark of the obsidian night we stay still & secret out of sight
Black wings that tremble the night and hearts never cease to burn
Never cease to bleed
No recovery, no life, no morphine
To kill this heart aching pain
Just look at us, we lie dead silent in the ground
Entangled in woe
Our faces bear such pain
Never to be suffered again
You know nothing to be the same.,
Here among our graves
Our beautiful bodies lie silent in the ground
We are left to decay relieved of our pride
Wish I had a dagger sharp.
Empty to the core we are frozen in our path trapped in woe
We are the army of empty souls beyond healing
In the dark of the obsidian night we stay still & secret out of sight
Black wings that tremble the night and hearts never cease to burn
Never cease to bleed…

Anaclasis (переклад)

Тут серед наших могил
Наші прекрасні тіла мовчки лежать у землі
Ми залишені занепадати, позбавлені нашої гордості
Світло душить нас ізсередини
Ми мертві всередині, загублені на землі
Ніколи не бачити.
Заплутаний у горе
Наші обличчя несуть такий біль
Ніколи більше не страждати
Ви не знаєте, що не бути однаковим.,
Позбавлений нашої гідності
Ми лежимо мертво мовчки в землі
До насіння темряви
Виростає високо, щоб дати нам полегшення
Якби я мав гострий кинджал.
Порожні до глибини душі, ми застигли на своєму шляху, застрягли в пастці горя
Ми — армія порожніх душ, які не можна зцілити
У темряві обсидіанової ночі ми залишаємось нерухомими й таємними поза полем зору
Чорні крила, що тремтять уночі, і серця не перестають горіти
Ніколи не переставай кровоточити
Ні одужання, ні життя, ні морфію
Щоб вбити цей болісний біль у серці
Тільки подивіться на нас, ми лежимо мертві мовчки в землі
Заплутаний у горе
Наші обличчя несуть такий біль
Ніколи більше не страждати
Ви не знаєте, що не бути однаковим.,
Тут серед наших могил
Наші прекрасні тіла мовчки лежать у землі
Ми залишені занепадати, позбавлені нашої гордості
Якби я мав гострий кинджал.
Порожні до глибини душі, ми застигли на своєму шляху, застрягли в пастці горя
Ми — армія порожніх душ, які не можна зцілити
У темряві обсидіанової ночі ми залишаємось нерухомими й таємними поза полем зору
Чорні крила, що тремтять уночі, і серця не перестають горіти
Ніколи не переставай кровоточити…