| Дорогий Дід Мороз, це було так довго
|
| Так давно я не писав
|
| З дитинства я жив у щасливому домі
|
| Я переїхав звідти й тепер живу
|
| На проспекті розчарувань
|
| І я був тут довше, ніж я бажав говорити
|
| мерехтливі дзвони надії та радості
|
| Сміх, що лунав у моєму голосі
|
| З плином часу все більше й більше мовчали
|
| Ці цінні подарунки з інших років
|
| Потьмяніли, втрачені або заплямовані сльозами
|
| Отже, Дід Мороз, ви б принесли новий запас
|
| Цього Різдва я повіслю своє порожнє серце
|
| Будь ласка, наповніть його любов’ю, надією та радістю
|
| Моя віра зникла, моя сміливість мала, моє терпіння давно закінчилося
|
| Дорогий Дід Мороз, мені так потрібно в цьому році
|
| МОВЛЕНИЙ
|
| Принесіть кошик забуття, щоб приховати гіркоту
|
| І образи, які я збирав роками
|
| І залиште великий мішок прощення
|
| Видати тим, хто мене пограбував
|
| Про мого сміху, який іноді наповнював мої очі сльозами
|
| А Дід Мороз порадує коробку, завалену любов’ю та розумінням
|
| Чим я міг би поділитися з усіма своїми сусідами та друзями
|
| І залиш один новий настрій, бо я втратив свій
|
| Занадто багато разів втрачав
|
| І, якщо можете, зробіть нову довшою
|
| Цього Різдва я повіслю своє порожнє серце
|
| Будь ласка, наповніть його любов’ю, надією та радістю
|
| Подаруйте посмішки, а інші – на кожен день
|
| Дорогий Дід Мороз, мені так потрібно в цьому році
|
| МОВЛЕНИЙ
|
| Будь ласка, Дід Мороз наповни моє порожнє серце цього року |