Переклад тексту пісні Just For You - Ernesto Cortázar

Just For You (оригінал)

Есть ты и я, как будто два крыла.
«Скучаю по тебе» — приносит ветер.
А я смотрю в окно: «Нет, не спала,
Я думала о нас с тобой на свете».
И, подставляя ветру сердца суть,
Чтоб остудил ее прохладой нежной,
Смотрю на волны, слышу: «Не забудь
О нас с тобой.
Прошу, останься прежней».
Мои глаза глядят за горизонт,
Я мыслью уношусь к тебе за море.
Вот дождик льет, а мне не нужен зонт,
Я выше туч, где солнце, на просторе!
Моя постель пуста, смотрю в окно.
Горит свеча, горит, не догорая.
Вот мысль, как кисть, шагнет на полотно
Картиной не достроенного рая.
Ах, только сон, где можно все посметь:
И встреч тепло, и губ прикосновенье,
И ощутить ладонью прядей медь,
И получить в любви благословенье!
И бегать, словно дети, у волны,
И целоваться на виду без страха,
Не опасаясь сплетен и молвы,
Быть в ласковых руках малышкой-птахой!
Горит свеча, и ландышей букет
Напоминает о весне идущей.
Я грежу наяву, и теплый свет
Мечты реальность оттеняет пуще.
Горит свеча, пока не сожжена,
В том пламени сойдутся наши губы.
Вот снова морем станет тишина,
И снова мы с тобой друг друга любим…
А утром все же победитель-сон
Мной завладеет, унеся далеко,
Где станет много шире горизонт,
И где не будет сердцу одиноко.
Когда проснусь, обнимет, не таясь,
Реальности дневной скупая проза,
Под ней почти утраченная связь
С мечтой, но на краю постели — роза…
Лиана Яблокова 12.03.2011.

(переклад)

Є ти і я, наче два крила.
«Сумую за тобою» — приносить вітер.
А я дивлюся у вікно: «Ні, не спала,
Я думала про нас із тобою на світлі».
І, підставляючи вітру серця суть,
Щоб остудив її прохолодою ніжною,
Дивлюся на хвилі, чую: «Не забудь
Про нас з тобою.
Прошу, залишись колишньою».
Мої очі дивляться за горизонт,
Я думкою несуся до тебе за море.
Ось дощ ллє, а мені не потрібна парасолька,
Я вище хмар, де сонце, на просторі!
Моє ліжко порожнє, дивлюся у вікно.
Горить свічка, горить, не догоряючи.
Ось думка, як кисть, зробить крок на полотно
Картиною недобудованого раю.
Ах, тільки сон, де можна все посміти:
І зустріч тепло, і губ дотик,
І відчути долонею пасм мідь,
І отримати в любові благословення!
І бігати, немов діти, у хвилі,
І цілуватися на виду без страху,
Не побоюючись пліток і помов,
Бути в ласкових руках дитиною!
Горить свічка, і конвалії букет
Нагадує про весну.
Я грію наяву, і тепле світло
Мрії реальність відтіняє більше.
Горить свічка, доки не спалена,
Тому полум'я зійдуться наші губи.
Ось знову морем стане тиша,
І знову ми з тобою один одного любимо…
А вранці все ж переможець-сон
Мною заволодіє, несучи далеко,
Де стане набагато ширше горизонт,
І де не буде серцю самотньо.
Коли прокинуся, обійме, не ховаючись,
Реальності денний скупа проза,
Під нею майже втрачений зв'язок
З мрією, але на краю ліжка — троянда...
Ліана Яблокова 12.03.2011.