| Людські брати, що ви ще живі
|
| Не майте для нас замерзлого серця
|
| Що якщо милосердя до нас ми жалюгідні, то маєте
|
| Бог дасть вам ще більшу Свою прихильність
|
| Висіть п'ять, шість, ви можете побачити нас
|
| Наше м’ясо раз надто жирне
|
| І до того часу пожереться і зруйновано
|
| Наші кістки перетворюються на попіл і пил
|
| Ніхто не сміявся з того, що нас спустошує
|
| Але тепер моли Бога, щоб ми були відпущені!
|
| Якщо ми зателефонуємо вам, не мусимо зневажати
|
| 'хоча ми були вбиті по справедливості
|
| Але ви все-таки знаєте про здоровий глузд
|
| Багатьох у цьому світі не вистачає
|
| Ви можете отримати, оскільки ми мертві для нас
|
| Від сина небесної Діви
|
| Хто висушив благодать, що не залишається
|
| І це рятує нас від жахливого спалаху!
|
| Ми мертві, нас ніхто не ображає
|
| Але тепер моли Бога, щоб ми були відпущені!
|
| Душ вимив і прибрав нас
|
| І тепер сонце робить нас чорними й сухими
|
| Сорок і ворон наші очі викопали
|
| І пташки і вії дзьобами вирвали
|
| Ми не маємо спокою ні на мить
|
| Тут і там, коли розум змінюється
|
| Без пауз, як його задоволення, вертаємось
|
| Мені більше нудить птах, ніж наперстки
|
| Ідіть з нами, ви ніколи не були рівними
|
| Але тепер моли Бога, щоб ми були відпущені!
|
| О, Боже, який над усіма Ти пануєш!
|
| Не дозволяйте нам відчути пекельну спеку!
|
| Тому що тут не потрібно списувати борги!
|
| Чоловіки тут не виявляють милосердя чи іронії
|
| Але тепер моли Бога, щоб ми були відпущені! |