| я думаю, що це жарт
|
| як ви вибачаєтеся
|
| і це боляче
|
| знаючи, що ти можеш брехати, дивлячись мені в очі
|
| а ти смієшся
|
| але це не жарт це моє життя
|
| а ти плачеш
|
| але сльози не виправлять цього
|
| і коли ми лежали разом
|
| і я запитую вас, що ви думаєте
|
| ти скажеш мені «нічого насправді»
|
| я знаю твоє «нічого насправді»
|
| має обличчя й ім’я
|
| і тут я подумав, що ми обидва однакові
|
| о ні
|
| так, можливо, я боюся мене
|
| і що я скажу інстинктивно
|
| коли я з тобою, не знаю, що робити
|
| я заземлений твоєю банальністю
|
| і мені потрібно як віддихати
|
| подалі від усієї цієї апатії
|
| тож запишіть це у свій щоденник:
|
| він сказав: «Я люблю тебе… відійди від мене»
|
| я думаю, що це жарт
|
| як ти кажеш, що розумієш
|
| бо ти цього не робиш
|
| ви не можете зрозуміти
|
| і коли ми лежали разом
|
| і ви запитуєте мене, що я думаю
|
| я скажу тобі «нічого насправді»
|
| знаю моє «нічого насправді»
|
| має обличчя й ім’я
|
| знаю, що я навчився грати у вашу гру
|
| о ні
|
| так, можливо, я боюся мене
|
| і що я скажу інстинктивно
|
| коли я з тобою, не знаю, що робити
|
| я заземлений твоєю банальністю
|
| і мені потрібно як віддихати
|
| подалі від усієї цієї апатії
|
| тож запишіть це у свій щоденник
|
| він сказав: «Я люблю тебе… відійди від мене»
|
| іноді, коли ми лежимо разом… |