Переклад тексту пісні Пробуждение - Complex Numbers

Пробуждение (оригінал)

В далёких стальных облаках холодного зарева след.
Кончается долгая ночь, где мы появились на свет,
Кончается детство веков, всё дальше дорога назад,
В ненужный уже никому Эдемский заброшенный сад.
И пробужденье это
Сердце ещё пугает,
Но ничего нельзя изменить,
Не замкнуть обратно времени нить.
Эры ушедшей эхо
В воздухе влажном тает.
Мы не вернёмся больше туда,
Блудный сын не прийдёт к отцу никогда.
В пока ещё робких лучах не так уже просто узнать,
Что было привычным таким всего лишь минуту назад.
А в пламени синем ракет сгорают осколки того,
Что было две тысячи лет причиной и смыслом всего.
Наш мир оказался сложней, чем детские сказки о нём,
И в зеркале мы без прикрас, такими, как есть, предстаём.
И хочется окна закрыть, уйти, убежать в полумрак
И ценности детства хранить, как будто всегда будет так.
Но день наступил на Земле — и в прошлом мистический страх,
И взрывами ядерных бомб от ада оставлен лишь прах.
Наш мир оказался мудрей, чем сотни вчерашних идей,
И, Землю увидев в окне, мы стали сравнимыми с ней.
И пробужденье это
Заново всё рождает,
Лишь только жаль, о будущем там
Ничего не скажет прошлое нам.
Эры ушедшей эхо
В воздухе свежем тает.
Мы не вернёмся больше туда
Никогда, никогда, теперь никогда.
В далёких стальных облаках — пугающей вечности след
Он в каждой песчинке земной и в свете далёких комет.
Но эта холодная высь сегодня, как будто, теплей.
Мы взрослыми стали теперь, мы стали сравнимыми с ней.

Пробуждение (переклад)

У далеких сталевих хмарах холодної заграви слід.
Закінчується довга ніч, де ми з'явилися на світ,
Закінчується дитинство століть, все далі дорога назад,
У непотрібний уже нікому Едемський занедбаний сад.
І пробудження це
Серце ще лякає,
Але нічого не можна змінити,
Не замкнути назад часу нитку.
Ери пішла луна
У повітрі вологому тане.
Ми не повернемося більше туди,
Блудний син не прийде до батька ніколи.
Поки ще боязких променях не так вже просто дізнатися,
Що було звичним таким лише хвилину тому.
А в полум'я синім ракет згоряють уламки того,
Що було дві тисячі років причиною і сенсом всього.
Наш світ виявився складнішим, ніж дитячі казки про нього,
І в дзеркалі ми без прикрас, такими, як є, постаємо.
І хочеться вікна закрити, піти, втекти в напівтемрява
І цінності дитинства зберігати, ніби завжди буде так.
Але день настав на Землі — і в минулому містичний страх,
І вибухами ядерних бомб від пекла залишено лише порох.
Наш світ виявився мудрішим, ніж сотні вчорашніх ідей,
І, Землю побачивши у вікні, ми стали порівнянними з нею.
І пробудження це
Наново все народжує,
Тільки шкода, про майбутнє там
Нічого не скаже минуле нам.
Ери пішла луна
У повітрі свіжому тане.
Ми не повернемося більше туди
Ніколи ніколи, тепер ніколи.
У далеких сталевих хмарах — лякаючої вічності слід
Він в кожній піщинці земної і в світлі далеких комет.
Але ця холодна висота сьогодні, начебто, тепліша.
Ми стали дорослими, ми стали порівнянними з нею.