| Кішка виходить співати, окутана адреналіном
|
| і парфумує сцену ладаном і ліцинами
|
| з кодом танго, без книжок і без школи
|
| і він розповідає вам малюванням, аквареллю.
|
| Найкращий співак, він має старе вчення
|
| мовчати, коли треба, і говорити, коли треба
|
| мокрий від дощу кіт, що полегшує пороки
|
| виходить гуляти по карнизах
|
| не впавши зі скелі
|
| Вона виглядає як стерва, коли співає
|
| Здається, що залишилося і не залишилося
|
| Це дає відчуття, коли ви йдете
|
| що замість жінки прилітають дві міни
|
| Вона здається напівбожевільною і що викликає
|
| бо танго в його устах — це стогін
|
| Здається, його вже ніщо не дивує
|
| ніби все знає про життя
|
| здається, але це не те, чим здається
|
| це поранений кіт
|
| Ті, хто голосно співає, і надалі залишаться підмайстрами
|
| тому що танго не співають, бо танго так говорять
|
| з паузою й тишею, на яку натякають поети
|
| повільно потроху, щоб вони зрозуміли текст
|
| Коли громадськість не слухає, кішка має гордість
|
| мати свіжий розум, серед галасу
|
| Я також пишу і співаю без книжок і без школи
|
| повільно потроху
|
| як кіт Варела...
|
| Вона виглядає як стерва, коли співає
|
| Здається, що залишилося і не залишилося
|
| Це дає відчуття, коли ви йдете
|
| що замість жінки прилітають дві міни
|
| Вона здається напівбожевільною і що викликає
|
| бо танго в його устах — це стогін
|
| Здається, його вже ніщо не дивує
|
| ніби все знає про життя
|
| здається, але це не те, чим здається
|
| це поранений кіт |