Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні A Residual Haunting, виконавця - Byzantine. Пісня з альбому Oblivion Bekons, у жанрі Ню-метал
Дата випуску: 31.12.2007
Лейбл звукозапису: Prosthetic
Мова пісні: Англійська
A Residual Haunting(оригінал) |
Crank the ratchet slowly to measure our inequities |
Each bone that breaks reveal a new point of stress to me |
A catalyst of suicide, a wound to be dressed |
Quiet on the set, your death has taken its turn to be in progress |
Squeeze the hammer slowly to bury our honesty |
A song for dying swans reveals a path for me |
A catalyst of suicide, a wound to infect |
Our death will be appreciated, swollen tongue forever |
Laced with vitriol |
Choking on the residue we leave |
It’s time to roll the bones |
Your end I must advise |
With confidence I sin |
False grieving now begins |
Belittles your demise |
In minutes just a memory of faded apparitions |
These are the final words that will be penned from me |
As empires rise, they do just fall |
And history shall forever repeat |
So now I dig deep into my black beating heart |
And with open arms welcome you to oblivion… |
(переклад) |
Повільно крутіть храповиком, щоб виміряти нашу несправедливість |
Кожна кістка, яка зламалася, відкриває для мене новий момент стресу |
Каталізатор самогубства, рана, яку потрібно перев’язати |
Тихо на знімальному майданчику, ваша смерть настала |
Повільно стискайте молоток, щоб поховати нашу чесність |
Пісня для вмираючих лебедів відкриває мені шлях |
Каталізатор самогубства, рана для інфікування |
Наша смерть буде оцінена назавжди, опухлий язик |
Зашнурована купоросом |
Задихаючись від залишків, які ми залишаємо |
Настав час згорнути кістки |
Я мушу порадити ваш кінець |
З упевненістю я грішу |
Тепер починається помилкове горе |
Применшує вашу кончину |
За хвилини лише спогад про вицвілі привиди |
Це останні слова, які я напишу |
Коли імперії ростуть, вони просто падають |
І історія буде повторюватися вічно |
Тож тепер я глибоко копаю у своє чорне серце, що б’ється |
І з розпростертими обіймами вітаємо вас у забуття… |