Переклад тексту пісні Годзе - BRUTTO

Годзе (оригінал)

Хай жа вам так не здаецца,
Што бяда ўжо і зацісьне.
Знайце, ліха ператрэцца
I маланкай доля блісьне.
Праўда, поўны сумаў весьці
Буйны вецер нам прыносіць,
Што як з гора, як з балесьці
Каля нашых хат галосіць.
I галосіць, і заводзе,
Плача, як па дзетках маці,
Аж бы крыкнуў: годзе, годзе!
Годзе сэрца жалем рваці!
Але ўсё ж, хай не здаецца,
Што бяда ўжо і зацісьне,
Наша ліха ператрэцца,
I маланкай доля блісьне.
Праўда, поўны сумаў весьці
Буйны вецер нам прыносіць,
Што як з гора, як з балесьці
Каля нашых хат галосіць.
I галосіць, і заводзе,
Плача, як па дзетках маці,
Аж бы крыкнуў: годзе, годзе!
Годзе сэрца жалем рваці!
Праўда, поўны сумаў весьці
Буйны вецер нам прыносіць,
Што як з гора, як з балесьці
Каля нашых хат галосіць.
I галосіць, і заводзе,
Плача, як па дзетках маці,
Аж бы крыкнуў: годзе, годзе!
Годзе сэрца жалем рваці!
Годзе сэрца жалем рваці!
Годзе сэрца жалем рваці!

Годзе (переклад)

Тож не здавайтесь мареві облуди,
Що злидні вже ось-ось стискатимуть вузлом.
Знайте: лихо обмеле, мов камінь білий у воді,
І доля блискавкою вдарить за вікном.
Авжеж, нам розпач пригорща за пригорщею несе
Потужний вітер, що зриває з вежу дах,
Він виє, наче туга—що з болю, що з біди,
Кружля під хатами, в глевкій, темній ріллі.
І завиває, і тягне спів безодні,
Плаче, немов за дітьми мати в чорну ніч,
Аж хочеться вигукнути: досить, досить!
Досить вже серцю рватися на шматки від згубних пріч!
Та все ж, хай не здається вам,
Що скрута вже ось-ось затягне за горло.
Наші лиха розсиплються попелом до ніг,
І доля блисне, як гроза у полі.
Авжеж, нам розпач пригорща за пригорщею несе
Потужний вітер, що зриває з вежу дах,
Він виє, наче туга—що з болю, що з біди,
Кружля під хатами, в глевкій, темній ріллі.
І завиває, і тягне спів безодні,
Плаче, немов за дітьми мати в чорну ніч,
Аж хочеться вигукнути: досить, досить!
Досить вже серцю рватися на шматки від згубних пріч!
Авжеж, нам розпач пригорща за пригорщею несе
Потужний вітер, що зриває з вежу дах,
Він виє, наче туга—що з болю, що з біди,
Кружля під хатами, в глевкій, темній ріллі.
І завиває, і тягне спів безодні,
Плаче, немов за дітьми мати в чорну ніч,
Аж хочеться вигукнути: досить, досить!
Досить вже серцю рватися на шматки від згубних пріч!
Досить вже серцю рватися на шматки від згубних пріч!
Досить вже серцю рватися на шматки від згубних пріч!