| Бо коли настане темрява
|
| А коли сонце сходить
|
| Ось коли приходять дикі
|
| Неприємності тільки почалися
|
| Краще втекти й сховатися
|
| Зачиняйте всіх дітей всередині
|
| Хтозна, якими вони стануть
|
| Якщо ми дамо їм бігти
|
| Бігайте з дикими
|
| Відчуття, що воно повзає
|
| Сидіти починають зсередини
|
| Я починаю з Джекіла перетворюватися на Гайда
|
| Ніщо не може стримати його
|
| Хтось, заспокойте мене
|
| Зараз від мене ніхто не застрахований
|
| Від мене зараз
|
| Бо коли настане темрява
|
| А коли сонце сходить
|
| Ось коли приходять дикі
|
| Неприємності тільки почалися
|
| Краще втекти й сховатися
|
| Зачиняйте всіх дітей всередині
|
| Хтозна, якими вони стануть
|
| Якщо ми дамо їм бігти
|
| Бігайте з дикими
|
| Не потрапляйте їм на очі
|
| Вони знають, про що ми думаємо
|
| Ми нюхаємо їхній страх
|
| Але вони відчувають запах нашого пиття
|
| Ніщо не може змінити їхню думку
|
| Все це вони залишили позаду
|
| І монстри слабшають з часом
|
| Бо коли настане темрява
|
| А коли сонце сходить
|
| Ось коли приходять дикі
|
| Неприємності тільки почалися
|
| Краще втекти й сховатися
|
| Зачиняйте всіх дітей всередині
|
| Хтозна, якими вони стануть
|
| Якщо ми дамо їм бігти
|
| Бігайте з дикими
|
| Ніколи не надто старий, ніколи не надто молодий
|
| Не дозволяйте зеленооким демонам
|
| Зіпсуйте задоволення, хіба ви не пам’ятаєте, коли вперше змінилися
|
| Це здається лише вчора
|
| Кров мчить по наших венах
|
| І все одно пісня залишається такою ж
|
| Дні роки
|
| Надії, побоювання передаються
|
| Знову розіграли
|
| Страх лють
|
| Зрілого віку
|
| Звільніть замок
|
| Відкрийте клітку
|
| Бо коли настане темрява
|
| А коли сонце сходить
|
| Ось коли приходять дикі
|
| Неприємності тільки почалися
|
| Краще втекти й сховатися
|
| Зачиняйте всіх дітей всередині
|
| Хтозна, якими вони стануть
|
| Якщо ми дамо їм бігти
|
| Бігайте з дикими
|
| Хтозна, якими вони стануть
|
| Якщо ми дамо їм бігти
|
| Біжи з диким |