| Було в той час, де і як, не збагну,
|
| Сталося дивне, чи долі діяння.
|
| Тебе зустрів, чи можливо, наснив,
|
| Та й полюбив в один раз і востаннє.
|
| Твоїх очей — синь озер чарівна,
|
| Коси-ліси, вітри шовком шепочуть.
|
| Ружа-краса розлива полум’я,
|
| Не відпуска мене зваба дівоча.
|
| Манять, печуть вогне-вишні вуста,
|
| Зваблюють перси — говерли цукрові.
|
| В лоні ланів я навік загубивсь,
|
| Та й опинився в полоні любові.
|
| Полони, полони мене вдень і вві снах,
|
| Запали-но вогнем моє серце шалене.
|
| Полечу повесні, закричу в небесах,
|
| Моя земленько-нене.
|
| Сповнений мрій, твій я вершник міцний,
|
| Я прилечу на коні дивокрилім,
|
| Злую біду зупиню-одведу,
|
| Тебе візьму, заберу в небо-вирій.
|
| Я — один з тих, хто це диво узрів,
|
| Орден палкий, військо лицарів вірних.
|
| Буду з тобою, твій незмінний герой,
|
| Ладо моя, моя діво-родино.
|
| Полони, полони мене вдень і вві снах,
|
| Запали-но вогнем моє серце нестямне.
|
| Полечу повесні, закричу в небесах,
|
| Моя Ладо кохана.
|
| Пломеній, променій, осягни догори,
|
| Ти гори, моє серце, у щасті і болі.
|
| Зачаруй, подаруй мені світ, кольори,
|
| Моя зоре-любове.
|
| Полони, полони мене вдень і вві снах,
|
| Запали-но вогнем моє серце, калино.
|
| Полечу по весні, закричу в небесах, —
|
| Моя земленько мила.
|
| Моя любима
|
| Ладо єдина,
|
| Несповідима. |