| Диво, моя мила, ти є,
|
| Серце студеніє твоє.
|
| Крила, cвої крила згорну,
|
| Тихі слова тобі зроню.
|
| Млою студеною ляже небокрай,
|
| Іграй! |
| Грай!
|
| Душі моїй струни знемога забирай,
|
| Украй! |
| Край!
|
| Темно, темно в лісі, аж жах,
|
| Там десь дух чутливий витав.
|
| Незбагненним чином загорну у гай,
|
| У гай! |
| Гай!
|
| Непомітним рухом до тебе підступлю,
|
| Заведу розмову, очами поведу.
|
| Заворожу тебе, моя мила,
|
| У хащі-нетрі затягну,
|
| І все!
|
| Там лісні загони невидимих істот,
|
| Зграї партизанів, шиншила і єнот.
|
| Вийшли вони усі подивитися,
|
| Що у нас тут з тобою коїться,
|
| Постояли, поглузували
|
| І розбіглись по ярах.
|
| Сумна та зимна
|
| Діва крижана,
|
| Меланхолійна
|
| Снігуронька.
|
| Тебе обійму,
|
| Ніжно розпалю,
|
| Люблю, люблю, люблю,
|
| Розтоплю. |