| Я шел из вечера в рассвет,
| Я йшов із вечора в світан,
|
| Ты мне шепнула что-то в след.
| Ти мені шепнула щось услід.
|
| И улыбнулась мне так мило,
| І посміхнулася мені так мило,
|
| Словно знала сотню лет.
| Наче знала сотню років.
|
| Звучала музыка дождя,
| Звучала музика дощу,
|
| И в мир фантазий уводя,
| І в світ фантазій відводячи,
|
| За нами полночь день закрыла
| За нами опівночі день закрила
|
| В мир, где были ты и я.
| У світ, де були ти і я.
|
| Но ты забудь, забудь, забудь об этом.
| Але ти забудь, забудь, забудь про це.
|
| Когда увидишь вновь глаза рассвета.
| Коли побачиш знову очі світанку.
|
| Но ты забудь, забудь, забудь об этом.
| Але ти забудь, забудь, забудь про це.
|
| Не оставляй в руках осколки лета.
| Не залишай у руках уламки літа.
|
| Мы скрылись ото всех вдвоём
| Ми зникли від усіх удвох
|
| Туда, где явь казалась сном.
| Туди, де ява здавалася сном.
|
| Я дал часам остановиться,
| Я дав годиною зупинитися,
|
| Чтоб не думать ни о чём.
| Щоб не думати ні про що.
|
| На сто десятом этаже
| На сто десятому поверсі
|
| Мы плыли словно в мираже,
| Ми пливли немов у світі,
|
| Мы пили небо, словно птицы,
| Ми пили небо, наче птахи,
|
| И болтали о душе.
| І говорили про душу.
|
| Но ты забудь, забудь, забудь об этом.
| Але ти забудь, забудь, забудь про це.
|
| Когда увидишь вновь глаза рассвета.
| Коли побачиш знову очі світанку.
|
| Но ты забудь, забудь, забудь об этом.
| Але ти забудь, забудь, забудь про це.
|
| Не оставляй в руках осколки лета. | Не залишай у руках уламки літа. |